Чергові «оцінки» західних партнерів українського контрнаступу» цього разу відзначається Washington Post (Частина перша)…
Чергові «оцінки» західних партнерів українського контрнаступу» цього разу відзначається Washington Post
(Частина перша)
Одразу відзначу, щоб уникнути зайвого клопоту в коментарях: я вдячний партнерам за підтримку України, але також завжди зазначаю, що підтримка відбувається не тільки на основі «волонтерства», але й «взаємних інтересів». Просто в одному рішенні переважає компонента «благодійності», а в іншому «цілком реального інтересу».
Стосовно статті вже WP, до загальної скарбнички оцінок американських видань на каналі, то просто мене тригерить не від якості написання (вона відносно нормальна), а від самого, оцінювального підходу: «мало звільнено», «повільний наступ», особливо на тлі розуміння та комунікації з військовими, що відносно відбувається.
➡️ Так ось. Розбір основних «тез» статті.
➡️ Чому це роблю? Щоб статтею не спекулювала в нашому інформаційному полі московитська пропаганда.
Ключові цитати у статті: «… Але темпи прогресу на 3 основних напрямках уздовж величезної лінії фронту викликають занепокоєння на Заході. Там побоюються, що уряд президента Володимира Зеленського може не завдати настільки потужного удару, як міг би».
➡️ По-перше, удару завдає «не уряд Зеленського» (тобто політичне управління), а військове командування країни, а конкретно ЗСУ, де Зеленський не ключовий елемент. ➡️ По-друге, дивне формулювання «як міг би», «наскільки можливо».
Далі розповідається про те, що це чомусь ми не спішимо проводити «загальновійськові наступальні операції як нас вчили, а обмежуємось повільним просуванням та виснаженням ворога: «Ми навчили українські війська комплексним наступальним маневрам, розмінуванню і надали обладнання для розмінування, включаючи катки та реактивні заряди».
Цікаво, це те навчання, де мінні поля потрібно «об’їхати» чи те, що каток живе пару сотень метрів на практиці? А потрібна зовсім інша техніка розмінування, а головне прикриття від ударів з повітря.
Але «фурор» на мене справдив фрагмент (жирним підкреслив):
«Західні чиновники та аналітики кажуть, що українські військові досі застосовували підхід, заснований на виснаженні і спрямований в основному на створення вразливих місць за допомогою артилерійських і ракетних обстрілів командних, транспортних і логістичних об'єктів в тилу російських позицій. І армія України це робить замість того, щоб проводити те, що західні військові називають «загальновійськовими» операціями».
*Продовження у наступному пості👇