🇦🇲 Зустріч голови МЗС Вірменії з головою МЗС України. Цікаві деталі та цілі ⛳️ Єревану
Десь понад рік тому пояснював чому Вірменія буде потроху відходити від московії. Не скільки від власного бажання, скільки через виснаження на війні, нездатності московії виконувати той об'єм функцій на Кавказі, який могла виконувати раніше.
Вірменія входить/входила у топ 5 країн через які московія здійснює технічний обхід підсанкційних товарів. ❗️ Але після ряду подій пов'язаних з Азербайджаном, виборами мера Єревана, ЄС, Німеччиною та США, Вірменія (саме чинна влада) визначилась з вектором розвитку у напрямку ЄС. Загалом у цьому дописі можна почитати, чому великих альтернатив окрім ЄС у Пашиняна особливо й не було.
І тепер питання для Вірменії як в'їхати в ЄС "як партнер". Звісно є свої напрацювання та контакти у Вірменії через Францію та Німеччину (але вони політично далекі для постійного контакту). Тому все більш очевидно, що найбільше Пашинян тепер покладає надію на Україну. На Україну та її зв'язки з ЄС. На Україну, якій Пашинян може запропонувати кілька моментів:
⏩ Розрив відносин з московією (це фактично вже відбулось, в москві відкрито говорять та готують спробу усунення Пашиняна).
⏩ Закриття коридору через Вірменію, яким московія обходить санкції.
⏩ Побудова взаємовигідних торгових шляхів: Середня Азія-Каспій-Кавказ-Україна.
➡️ Натомість Україна на правах ближчого партнера до ЄС має бути своєрідним регіональним локомотивом для Вірменії, подібним до тої ситуації, яка склалась для Молдови працюючи у зв'язці з Україною та Румунією. Подібно до того як Україна просуваючись інтеграцією ЄС орієнтувалась на підтримку країн Балтії та Польщі як "першого трамплінчика".
Через дипломатію подібний імпульс Україна може забезпечити й для Вірменії. Єреван на це теж сподівається. Хтось може включити "дитину" та сказати: "А чого вони з нами не були від самого початку?", але людина зі стратегічним поглядом зрозуміє, які позитивні моменти несе для України можливість стати "локомотивом для Вірменії". При цьому для цього не потрібно витрачати ресурси, окрім дипломатичного як посередника, але при цьому отримувати цілком окреслені бонуси: від перешкоджання московії забезпечувати ВПК до збільшення регіональної ваги України.
На тлі новин з Польщі та очікувань зі США, вчора не дуже помітною була зустріч голови МЗС України Кулеби з вірменським колегою. Цікава деталь тієї зустрічі в тому (на підтвердження моєї тези), що голова МЗС Вірменії зустрівся з Кулебою саме за день до того як той, як запрошена особа, мав їхати на Раду міністрів ЄС із закордонних справ. Ця зустріч міністрів МЗС країн-членів ЄС є підготовчою до саміту ЄС, що відбудеться вже за пару днів.
А закінчив візит голова МЗС Вірменії достатньо відкритим та голосливим виразом: "Вірменія сповнена рішучості настільки зблизитись з ЄС, наскільки ЄС вважатиме це можливим",- міністр Мірзоян дослівно продублював цей вислів, який було вимовлено ще у жовтні прем'єром Пашиняном.
➡️ Тож для української дипломатії потенційно відкрита цікава можливість у перспективі. Нам не потрібно бути зі всіма "друзями". У міждержавній політиці "друзів" майже не існує, є партнери, збіг інтересів та можливості. Інтереси та можливості, які потрібно використовувати як потенційно з'являється нагода.
Коментарі (45)