Нам всім варто навчитися перестати розказувати іншим людям, що їм відчувати.
Радіти нещасному випадку чи жаліти його жертву - це однаково нормально. Кожна людина має право відчувати усе що їй заманеться.
Навіть психопат має таке право.
Питання в тому, як ця людина діє.
Наше суспільство має правила, що записані у законах. Усі ці правила стосуються поведінки людини, а не її емоцій. Я можу відчувати пекельну злість, направлену на іншу людину, але доки я не починаю цю злість конвертувати в конкретні дії, що підпадають під кримінальний кодекс, це лише моє діло.
Ми всі знаходимося в різних обставинах і маємо різні реакції. Засудження інших народжується з неможливості усвідомити той факт, що інші - не ти. Не такі як ти, не в тій ситуації, не з тим набором життєвого досвіду та реакцій. Коли замість такого усвідомлення людина думає «він реагує не так як я, отже його реакція - неправильна» - починається засудження.
Дійсно, люди в Україні та люди поза її межами мають в середньому різні реакції. Це нормально.
Дійсно, захисні механізми психіки, розгорнуті підсвідомістю для збереження клепки у екстремальних обставинах, можуть здаватися дивними тим, у кого вони не розгорнулися. Це теж нормально.
Я рада, що є люди, яким вдалося уникнути обставин, за яких ці механізми вмикаються.
Але це не дає їм права на зверхність. Не дає суддівської мантії.
Так само як і нам.
