Чи можливий наступ через висохле Каховське водосховище

"Намагаюся пройтися по колишньому річковому дну. Ближче до берега, точніше, до того, що колись було берегом, земля вже висохла й відносно тверда. Під ногами хрускають мушлі й скляні пляшки, давно вже не прозорі. Подекуди із мулистого ґрунту стирчать старі шини і дерев’яні колоди.

Варто пройти далі на кілька метрів – земля починає хитатися й хлюпати, мов поганий водяний матрац. Ноги грузнуть у піску й землі.

Вертаюся. Йду надто швидко. Річковий пісок і мул засмоктують ноги по коліна. Рухатися майже неможливо. Із лунким чавкотом вириваю ноги із драговиння. Отвори в ньому майже одразу затягуються, намагаючись поховати моє взуття. Хвилину його відкопую, беру в руки і повільно вибираюся на тверду землю босий. Якщо хтось думав, що по такому дну можливий наступ військ, то дарма.

“Ви обережно. Кажуть, місцевий так хотів собі воду повернути. Пішов зі шлангом до води по такому дну. І його засмоктало. Сам вибратися не міг, чекав, поки сусіди відкопають”.