Прочитав оригінал міжнародного договору між Україною та Туреччиною за сертифікації Генсека ООН щодо…

Прочитав оригінал міжнародного договору між Україною та Туреччиною за сертифікації Генсека ООН щодо безпечного транспортування зерна та продовольства з українських портів.

Зради там не побачив. Цікаво ще б подивитись на аналогічний договір між Туреччиною та РФ для повноти картини.

Якщо стисло, то схема така:
Судно, яке буде йти у наші порти по зерно, продовольство, аміак або добрива, спершу має пройти перевірку у Туреччині.

Така перевірка здійснюватиметься членами Спільного координаційного центру (СКЦ), до якого входитимуть представники України, Туреччини, росії (якщо це відображено у російській угоді) та ООН.

Сторони гарантують безпеку для цих суден. Але відсутні будь-які механізми відповідальності за порушення зобов‘язань.

На морі суда можуть супроводжувати БПЛА, військові літаки або кораблі, тільки якщо таке рішення буде погоджене СКЦ та за визначення допустимих відстаней наближення.

Усі маршрути та судна мають бути погоджені перед проходженням за маршрутом.

В міру потреби допускається розмінування моря (що не вплине на нашу безпеку, це вже моя думка, оскільки ми маємо достатньо протикорабельних комплексів).

Ініціатива діятиме протягом 120 днів з дати підписання і може бути продовжена.

На мою думку, договір може допомогти Україні. Але без чіткого механізму гарантій як з боку ООН, так і Туреччини, він триматиметься виключно на «добропорядності» росіян. Окупанти можуть порушити угоду без наслідків для себе.

Але ці мої застереження випливають тільки з тексту цього договору. Можливо, якийсь механізм відповідальності передбачено угодою між Туреччиною та РФ, яку ми ще не бачили. Але дуже сумніваюсь, що вона відрізняється.

Як це все буде відбуватись на практиці ми вже скоро побачимо.

P. S. Окремо підкреслю. Договір НЕ передбачає присутність росіян у наших портах.