Це мій друг та духівник отець Василь Вирозуб.

Коли 24 лютого росіяни захопили Зміїний, він вирушив на судні «Сапфір» разом із іншими священниками з гуманітарною місією.

Оскільки спочатку вважалось, що усі наші захисники на острові загинули, було сподівання забрати тіла.

Та для росіян нема нічого людського. Тому вони узяли священників у полон. Так, не комбатантів, а священнослужителів, що прибули із гуманітарною місією.

Під час перебування у полоні отця Василя катували. Били, застосовували тортури струмом, утримували у нелюдських умовах без їжі та сну.
Було багато «допитів». На них російські виродки вимагали повідомити про те, як у нас працює армія, ставили питання про мене та Яроша і… розпитували на повному серйозі про місце перебування Степана Бандери. Це не жарт.

Коли Василя Вирозуба брали у полон, один російський воєнний злочинець показував йому на крейсер «Москва», і казав, що вже за тиждень України не буде.
Та Україна є та буде. А крейсера «Москва» вже нема.
Не буде і росії у її нинішньому вигляді.

Коли я бачився із отцем, він мені сказав, що під час потрапляння у полон він покидав одну Україну, а повернувся у зовсім іншу.
В саме ту країну, за яку ми боролись. Країну, де люди готові її боронити у всіх сферах та повсякчас. Країну, яка не здається, і яка б‘є ворога.
І це дуже надихає.

Отця Василя повернули з полону.
Вірю, що і інших наших повернуть.
Знаю, що ми переможемо.

Бо з такими людьми ми просто зобов‘язані перемогти.