«Адам» про спробу деблокади Маріуполя силами однієї РТГр:
"Одна посилена рота мала рухатися з Запоріжжя на Маріуполь. Кістяк мав бути з "Азову", а ми з бійцями [група Межевікіна] мали їх підсилити. З Маріуполя нам назустріч мала рухатися ще одна група. Згодом зʼясувалося, що автори операції планували все "на авось". Коли я це зрозумів? Коли на нараді перед самим виходом нам сказали, що завдання - вивести захисників Маріуполя, але на питання "На чому їх вивозити?" відповіли, що вантажівок не буде. Виглядало так, що вони самі не вірили, що ми кудись дійдемо. Я думаю, вони розраховували на удачу: якби вийшло - вони б отримали ордени; якби не вийшло - їх би сильно не лаяли, бо суспільство ж вимагало звільнити з оточення бійців", - розповів Межевікін.
Частина підрозділів мала створити коридор, яким би пройшли вглиб оборони противника, знищили резерви, артилерію і командний пункт. А після цього продовжити рух до Маріуполя. У свою чергу, захисники міста мали пробиватися з центру на околиці Маріуполя і виходити разом з військовими, які по них прибули. Якщо б вихід був неможливий, то військові залишилися б у Маріуполі і підсилили оборонців міста.
У підсумку підрозділ, з яким Межевікін мав виконувати завдання, поїхав звідти (повернувся на вихідну точку), тому і його підрозділ отримав команду повернутись туди, звідки виїжджали.
«Ми вирушили. Щоб не описувати все, що там відбувалося, скажу так: ми опинились попереду, піхота за нами не встигла. Підрозділи, які мали пробивати коридор, не змогли пробити оборону росіян, завʼязався бій, наші зазнали втрат. Тому нам дали завдання допомогти пробити коридор і знищити противника в селі, де йшов бій. У складі цього підрозділу, якому була потрібна допомога, був військовий, який мене впізнав ― ми воювали в Пісках у 2014 році. Він попросив прикрити підрозділ, поки забиратиме поранених і вбитих. Поки ми допомагали, наш танк натрапив на міну. На щастя, всі, крім машини, лишилися цілі. Я пересів на інший танк. Усіх поранених і вбитих евакуювали, але виявилося, що весь підрозділ, з яким ми йшли на прорив, поїхав звідти. Ми вирішили почекати, думали, хтось до нас повернеться. Потім нас почала сильно крити артилерія — треба було маневрувати. Ми ще чекали, що наші таки приїдуть виконувати задачу, але вони повернулись на вихідну точку. Ми ще почекали і під вечір отримали команду повертатися туди, звідки виїжджали», — розповів Межевікін.
