Франц-Штефан Гаді (2/2)
8) Російська артилерія зазнає нормування боєприпасів - це реальність, і це відбувається. Україна встановила вогневу перевагу в ствольній артилерії, в той час як росія зберігає перевагу в реактивних системах залпового вогню на півдні. Однак локальної вогневої переваги в деяких калібрах недостатньо, щоб прорвати російську оборону.
9) Додаткове надходження систем озброєнь (наприклад, ATACMS, систем ППО, ОБТ, БМП тощо), хоча і є важливим для підтримки військових зусиль, швидше за все, не матиме вирішального тактичного впливу без адаптації і більш ефективної інтеграції.
Україні доведеться краще синхронізувати та адаптувати поточну тактику, без чого західне обладнання не матиме вирішального тактичного впливу в довгостроковій перспективі. Це відбувається, але повільно. (Більшість збройних сил, побудованих за зразком НАТО, на мою думку, мали б з цим навіть більше проблем, ніж Україна).
10) Вищесказане також стосується операцій з прориву. Додаткове обладнання для розмінування необхідне і буде корисним (особливо переносні системи розмінування), але не вирішальним без кращої інтеграції вогню і маневру в масштабі. (Знову ж таки, я не можу не підкреслити, наскільки важко це зробити у воєнний час).
Монокаузальне (однопричинне) пояснення невдач (наприклад, брак обладнання для розмінування) не відповідає дійсності. Наприклад, деякі українські атаки були зупинені російськими ПТРК ще до того, як вони досягли 1-го російського мінного поля.
11) Існує дефіцит артилерійських стволів, який важко вирішити, враховуючи темпи виробництва і терміни поставок.
12) Досі підхід України в цьому контрнаступі полягав насамперед у прямих атаках на російські позиції, що супроводжувалися елементарним підходом до ведення «глибокого бою». І ні, ці прямі атаки не є простими розвідками боєм.
13) Є свідчення тактичних кібероперацій, що підтримують замикання кінетичних ланцюгів ураження. Тобто кібер-розвідка сприяє виявленню та відстеженню цілей на полі бою. Starlink залишається абсолютно ключовим для української ситьеми командування та управління.
14) Якість українських офіцерів і сержантів, з якими ми зустрічалися, видається відмінною, а моральний дух залишається високим. Проте є певні проблеми з якістю особового складу, пов'язані з тим, що зараз на службу призиваються менш здатні та старші чоловіки.
15) Теза про те, що просування України поки що є повільною лише через брак поставок зброї та підтримки, є монокаузальною і не поділяється тими, з ким ми спілкувалися, хто насправді воює і здійснює командування на фронті.
16) Само собою зрозуміло, що у війні на виснаження завжди потрібно більше артилерійських боєприпасів і техніки, і вони повинні стабільно постачатися. (Західна підтримка України, безумовно, повинна продовжуватися, оскільки все ще існує перспектива того, що контрнаступ досягне успіху).
Але солдати, які воюють на фронті, з якими ми розмовляли, добре розуміють, що відсутність прогресу часто пов'язана з застосуванням сил, поганою тактикою, відсутністю координації між підрозділами, бюрократичною тяганиною, радянським стилем мислення і т.д... і росіянами, які чинять жорсткий опір.
