Водій шукав батька в гаражах під час боїв

Водій був місцевим. Він сам напросився, хотів поки будуть машину з ліжками розгружати поїхати та пошукать батька. Батько жив у гаражах і останній раз виходив днів 5 назад, але він вірив у краще.
Ман викатив на гору в центрі звідки відкривавсь вид на все місто. На сході торохтіли бої в районі промки, звідки піднімався дим. Дорога мотнулассь вліво і пірнала в частний сектор. Перепіздів з патрулем ми завернули в сторону переправи. Месіво багнюки наростало чим ближче ми спускались до річки, поки колія не стала десь по пояс. Рух був ібанутійшим. Це був на той момент єдиний живий понтон і трафік був єбейший, з усього. Доїхав до річки перше, що ми побачили утоплену понтонну машину - не повезло схоже. Заїхав на понтон, міст просів і тріхо задрав інший край мосту. Поволі сунув на зʼїзді була розчавлена в ноль машина - перекатали танки, коли не змогли витягнуть. В сторону понтону вʼяло поплюхував міномет, але всім було похуй і коли ми виіхали на галявину за понтоном, я побачив одну із ібанутійших картин.
Стояли черги на понтон, хтось скував застрягші машини, на галявині валялись вбиті коні і поряд ще живу намагався осідлати якийсь збронік, повзли танки, снували люди, під деревом валялась купа 152 снарядів; один кінь вставав та падав - в нього не було задньої ноги.
Ми стали в колону та почали повільно вирулювати на фоні постійно щось вибухало. Завернув вправо машина погнала в сторону депо Купянська-Узлового. Во дворі не подалеку від депо я знайшов 8роту та Перельотних. Во дворі була гурьба місцевих що зібралась на старлінк, хтось топтав прапор і знімав відео. Старший Перельотних пан Р. хитро подивився на мене, але підійшов та перший потиснув руку (була в нас там історія недопоніманія). Зустрів Француза той як завжди шукав що пожерти. Перепіздів з ротним 8і - він кивав на заібашене депо с300 і казав ми тут розшарюємось, де ті ліжка ставить - кажу наказ Вармастера (так є один полковник якого я так назвав за пристрасть до війни… шкода що таких мало). Ми походили пошукали місце ні чого путнього не знайдя, він вирішив не робить… Вармастер знатно потім хуями покриє його і трішки мене зкраєшку. Чим більше сутініло тим більше починали ібашить урагани по площам - вогневе загородження при відході. Пару раз пошкерившись по підвалам я дочекався тягач з камазом на лебедке.
Першим пішов мій МАН, слідом тягач з зачепленим за лебедку Кразом. Ви ж памʼятаєте, що там була розвалена ходова? Ман грузно плюхнувся на понтон та повільно проїхав його. І тут заминка. Чомусь тягач став посеред понтона. Піздую взнавать.
Ходьба по понтону являла собою балансіровку між колією по яйця та болотяною жижею. Допіздував з матом, дивлюсь перша машина заїхала на понтон та край підняла, а підчепляний камаз зачепляться передньою ходовою за край моста та встав і вперед сука ні як.
Подивившись на це блядство та попіздів з мтзшніком вирішили відтягнуть назад камаз і залишити перед понтоном під охороною.
Розвернувшись та попіздив в ман в якийсь момент мої ноги поїхали по багну. Зрозумівши що зара дам незапланованого купана - завалив злегка тіло в бік колії. Продовжуючи їхати моє тіло склалось буквою зю і край пластини броніка уібав в ребра. Щось смачно хрустнуло. Не буду стверджувать що зламав ребра бо до лікаря не їздив, але боліла ця хуйня місяця чотири. Вибравшись із багна і попіздив у бік мана.
На фоні стояло єбуче зарево від постійних прильотів ураганів, з частного сектора почав довбить короткими чергами пекач. Куди - хуй його знає, бо ж інший берег теж був наш.
В голові пролетіло: «Амеріканець, іді ти на хуй амеріканець». Йобаний Апокаліпсис сьогодні.
Друга думка була єбать зара якщо покладуть пачку урагана сюди полечу в стратосферу з бк на аудієнцію до бога. Відтягнув камаз ми поїхали назад.
Вранці ми повернемось, понтон до того часу підправлять і ми заберем своє. Поки будемо чіпляти на протязі півгодини в багні застрягне дві легкові, один бтр буде їх тягнуть і теж застрягне і його вже буде витягувать другий бтр.
А водій знайде свого батька та вивезе маном ще вночі. Мужик буде всю дорогу розповідать про розстріли та інші радості окупації».