Війна за плацдарм на лівому березі таки остаточно вилився в Materialschlacht, тобто, війну на виснаження.

1. Ефекту несподіванки, на жаль, досягти не вдалося, адже коли бригади корпусу морської піхоти ще були на марші в район зосередження - по ним вже летіли балістичні ракети та КАБи.
2. Кількість артилерії сконцентрованої з обох сторін не піддається рахунку. Фронт іноді в прямому сенсі горить. Снарядного голоду нема з обох боків. А це, на хвилиночку, основний засіб знищення противника.
3. Дрони (як дрони розвідники, так і ударні по типу FPV), відносно новий вид зброї, тут зосереджений найбільше з усіх кампаній де я був. Навіть більше ніж на запорізькому контрнаступі. Навіть Мадяр і його команди теж тут))
4. Обхідні маневри та концентрації людських сил неможливі через особливості рельєфу та контроль неба обома сторонами. Нагадаю, що вся логістика іде лодками через Дніпро.

Ось і виходить ситуація, коли будь-яка сторона рішає зайняти позиції противника і тільки виходить в район накопичення - їх рух вже в камері Мавіка і штурмові групи знищуються артилерію та fpv ще до виходу на рубежі. Штурми закінчуються так і не почавшись.

Як результат - перемалювання бригад з обох сторін і постійне введення в бій нових частин і підрозділів. З нашої - знекровлена літнім контрнаступом морська піхота і місцеве тро, з підорської - десантура і мотострєлкі (70 мсд).

Дуже сподіваюсь, що затоплені кровʼю береги є стратегічним ходом по відволіканню уваги і приведенню не в БГ цілих зʼєднань і підрозділів підорів, аби ті в свою чергу не змогли їх перекинути на свої ділянки наступу такі як Купʼянськ та Авдіївку. Якщо це не підрив наступального потенціалу русні, то тоді це стратегічна помилка з нашого боку.
Зима близько.