Інтерв'ю УП із заступником командира одного з батальйонів 65 омбр.

– 15 травня МО РФ заявило про захоплення Роботиного, яке стало одним із символів нашого наступу влітку 2023-го. Що там зараз відбувається?

...населеного пункту як такого немає, він щез: це просто пряма ділянка – на ній можна поле орати. Ми оборону тримаємо в окопах, будинків як таких уже немає...

Роботине не захоплене, воно в «сірій зоні», там і наші сили є, і їхні

– Вище військове керівництво, на вашу думку, знало, наскільки щільно замінований шлях на Роботине (мова йде про наступ у 2023 році)?

Найімовірніше, не знало. Приходили до мене полковники, генерали, я їм усе показував, говорив, що я брехати не збираюся. Що в тій точці замість (українського – УП) взводного опорного пункту, де має бути 30 людей, стоїть 4.

Командири малювали, що в них там роти, батальйони, а цього не було взагалі.

– Що було на Роботинському виступі після тих перших штурмів 47-ої бригади, за якими ви спостерігали?

Коли «Магура» не зуміла прорвати оборону росіян на «Іксах» (панівна висота дорогою до Роботиного – УП), замість неї це пішла робити наша 65 бригада. Хоча наша бригада просто мотопіхотна, ми маємо заходити після штурмових підрозділів і закріплюватися на зайнятих рубежах.

Найбільше терпить якраз піхота на відбитих позиціях, бо штурмовик відійшов, а ти залишаєшся, і тебе починають накривати. Був день, коли ми нарахували під 400 снарядів по одній позиції – у нас тоді було 22 поранених. Слава Богу, 200-тих (загиблих – УП) не було, але важкі 300-ті (поранені – УП) були, навіть командир батальйону отримав поранення.

Ви запитували за штурми, які починала 47-ма: іде попереду машина-розміновувач, виїжджає на пагорб, її підбиває ПТУР, і далі, по колоні, що йшла позаду (Bradley, Leopard і штурмові групи), починає працювати ворожа арта. Словом – штурмовики відступають. Це все вночі, у них були спеціальні засоби. У нас такого не було. Другий штурм був такий же, під копірку.

Вони думали, що якщо Leopard піде, то ворог втече. Люди просто не володіли ситуацією...

— Командувач ОСУВ «Таврія», бригадний генерал Олександр Тарнавський був у вас у 65-ій бригаді?

Був. Він, до речі, наказ віддавав, коли ми мали йти штурмувати. Від нього я поняв тільки одне: «Вперед, вперед!». Більше нічого.

– Наприкінці зими ми записували ваших побратимів. Вони розповідали, що в процесі українського наступу на Роботине велику роль відіграло захоплення висоти з назвою «Ікси»?

Так, саме наша бригада її взяла, з неї і розпочався контрнаступ на Запоріжжі. Але ця висота не була стратегічно важливою. Чому? Бо вона панівна, на виду. Уявіть, що ви дивитеся на лису гору, а на ній стоїть замок – оце «Ікси». Щоб розвинути наступ після захоплення замку, вам треба спуститися в балку і почати штурмувати наступну висоту. Краще її було обійти з флангів.

Вас на цій висоті ворог бачить, як на долоні. Яка її стратегічна значимість?