Військові відзначають краще екіпірування північнокорейців у порівнянні з росіянами.
Після перших стичок військові КНДР зникли з поля бою для перегрупування та відновлення.
У посланні від Кім Чен Ина міститься такий текст: Ви пережили несамовиті жертви і радощі дорогих перемог у боях, багато благородного бойового досвіду, безцінне почуття справжнього братерства і патріотизму, і все це так далеко від батьківщини. Я навіть не знаю, як знайти слова, щоб належним чином заохотити і висловити вдячність за вашу відданість і невтомні зусилля. Я дуже сумую за вами, товариші.
У записнику можна побачити текст патріотичних пісень. Моя доля завжди пов'язана з батьківщиною, — йдеться в одному з уривків.
У середині грудня Віталія та ще вісьмох бійців відправили в бій з двома завданнями: одне — стабілізувати контроль над українськими позиціями вздовж лісосмуги, друге — взяти в полон північнокорейського військовослужбовця.
Бій чотирьох українських піхотинців і дев'яти українських спецпризначенців проти КНДРівців тривав 8 годин, північнокорейці були в зимових маскхалатах, завзято відбивались і грамотно діяли з точки зору тактики. За словами військових, на полі бою постійно було чутно накази корейською мовою, тон яких час від часу ставав все більш відчайдушним. Лише одного разу вони почули російський голос, який кричав: Стій! Не йти!
Віталій і Володимир врешті-решт виявили одного солдата, якого, на їхню думку, можна було захопити в полон. За допомогою стрілецької зброї вони поранили його, після чого Віталій відтягнув північнокорейця на українську позицію, де медик стабілізував його стан і підтримував життя протягом чотирьох годин.
Але під час відступу того ж дня військові КНДР атакували знов. Під час хаотичного відступу під ударами БПЛА, артилерією та стрілецькою зброєю загинули один з українських бійців і полонений північнокореєць. Журналісти Washington Post переглянули фотографії тіла, яке військові оглянули і передали українській владі.
За словами військових, тіло заінтригувало як українських, так й іноземних офіційних осіб, а британські та південнокорейські чиновники взяли з тіла зразки ДНК для підтвердження присутності військовослужбовців КНДР на полі бою.
Вони намагаються бути розумнішими, вони не намагаються бути в одній точці, як стадо овець, — каже Віктор.
Документи, набрані корейською мовою, свідчать про те, що північнокорейські війська детально записують свій бойовий досвід і, схоже, використовують його для кращого розуміння нових технологій.
Як припустив Віктор, вони також, схоже, вчаться на своїх помилках.
У сучасній війні, де розвідка і удари з безпілотників ведуться в режимі реального часу, нездатність розосередити бойові групи на менші підрозділи по два-три члени може призвести до значних втрат від ворожих безпілотників і артилерії, — йдеться в одному з трофейних документів.
У документах також критично описується поведінка деяких північнокорейських військ. У них говориться, що вони вбивали деяких українських солдатів, які намагалися здатися в полон, що, як видається, розлютило українців і в кінцевому підсумку «затягнуло бій». Деякі північнокорейські військовослужбовці, згідно з документами, неодноразово намагались рятувати своїх поранених товаришів по службі, незважаючи на ризик українського вогневого ураження, що призводило до подальших жертв.
В одному з документів значиться, що деякі північнокорейські підрозділи зазнали труднощів через те, що їм не надали «важливих деталей, таких як опорні пункти противника, місця запуску безпілотників або артилерійські позиції, і, таким чином, вони вийшли на поле бою непідготовленими».
