Інтерв'ю південнокорейського видання The Chosun Daily із солдатами КНДР, що були взяті в полон у Курській області.
Зокрема, стало відомо, що:
— у Курській області присутні спецпризначенці КНДР (які в Кореї використовуються в т.ч. як будівельники);
— їм доводили інформацію, що в рядах Сил оборони на посадах операторів БПЛА служать військові з Південної Кореї;
— один із полонених мріє отримати притулок у РК, так як розуміє, що матиме проблеми в КНДР через потрапляння в полон.
Відповіді на деякі питання:
— Коли ви поїхали до Росії?
Ми поїхали 10 жовтня. До цього близько місяця ми були в провінції Джаганг, де допомагали у ліквідації наслідків повені. Потім нас відправили на полігон для тренувань перед від'їздом до Росії на початку жовтня.
— Коли ви прибули в Курську область?
Приблизно в середині грудня. Спочатку ми тренувалися у Владивостоці, а потім нас перевели сюди.
— До якого підрозділу ви були приписані?
Головне розвідувальне управління [КНДР].
— Що вам сказали перед тим, як відправити до Росії?
Мені сказали, що я їду туди як студент на навчання. Я й гадки не мав, що буду брати участь у бойових діях.
— Коли ви вперше дізналися, що будете воювати?
Після прибуття в Курську область нас розмістили на перевалочному пункті. Там нам і повідомили.
— Чи виникали у вас труднощі під час роботи з російськими військовими?
Як солдати нижчої ланки, ми мало взаємодіяли. Усім займалося вище командування — боєприпасами, постачанням, одягом. Прямого спілкування між північнокорейськими та російськими солдатами було небагато.
Зазначається, що для комунікації з росіянами КНДРівці використовували застосунки-перекладачі.
— Ваш підрозділ, Сили спеціальних операцій Корейської народної армії (KPASOF), відомий своєю відданістю.
Вони добре підготовлені до бойових, будівельних та інших місій. Ви чули про «Самджійон»?
— А що з ним? (Самджійон — місто, яке Кім Чен Ин перетворив на туристичний центр).
У грудні 2019 року наш підрозділ відправили туди на будівництво. Умови були жорстокі — мороз, снігу по пояс, жодних укриттів. Нам довелося будувати казарми, відколупуючи кирками мерзлу землю. Було так холодно, що сеча замерзала, як тільки потрапляла на землю.
— Наскільки холодніше в Курській області, аніж там?
У Самджійоні було набагато гірше. Це ще нічого.
— Чи отримували ви наказ вчиняти самогубство [в разі ризику потрапляння в полон]?
У нашій армії потрапляння в полон розглядається як зрада.
— Чи були присутні вашому підрозділі співробітники МДБ?
У кожному батальйоні (близько 500 солдатів) був один або два.
— Вони здійснювали суворий ідеологічний та дисциплінарний контроль?
Вони стежили і за нашими обов'язками, і за нашою ідеологією. Перед боєм один з них сказав мені, що всі оператори БПЛА в українській армії — південнокорейські солдати.
— Під час бою всі в це вірили?
(Киває.)
— Тобто ви воювали з думкою, що ви протистоїте не лише українським, але й південнокорейським військам?
(Киває.)
— Чи є хтось із вашого підрозділу, про кого ви думаєте?
Майже всі, з ким я прийшов, загинули. Всі солдати, які прийшли зі мною, загинули. У моєму підрозділі всі мої товариші загинули. Нікого не залишилося.
— Скільки солдатів у роті?
Приблизно 63-65. Тільки в моєму відділенні нас було восьмеро. Вони всі загинули. Залишився тільки я один. Це був мій перший досвід реального бою. Коли я побачив тіла своїх товаришів, в голові промайнуло багато думок. Деякі підірвали себе (щоб не потрапити в полон), не залишивши нічого, крім безголових або напіврозірваних тіл... Серед зими, коли падав такий сніг, вони лежали там... і запах крові досі стоїть переді мною.
— Чи були якісь накази щодо поводження з тілами загиблих товаришів?
Сказали, що після бою заберемо...
— Ви вже вирішили, що робити далі?
Я думав... (робить паузу) Ви сказали, що ви журналіст, так? (Знову пауза) По-перше, я планую попросити притулку і поїхати до Південної Кореї. Як ви думаєте, вони мене приймуть?
