#дидУН Короче, воювало у мене 3 прадіда. У першого війна почалась ще у 39-му - пішли освабаждать Фінляндію.
Короче, воювало у мене 3 прадіда.
У першого війна почалась ще у 39-му - пішли освабаждать Фінляндію. Прадід казав, що то був піздєц - "наші" мерли як мухи, фінські снайпера + непереносимий холод робили чудеса. Нафіг діду з села під Вінницею якась Фінляндія - тому вирішив закопатись у землянці зі снігом та прожив часи атаки там, дивлячись на криваве побоїще навколо.
Другий був героїчним та щасливчиком дідом, з німецьким прізвищем Болебрух - з кулеметом звільнив Прагу та взяв Берлін, детальніше ніхто нічого не знає - не любив він про війну взагалі говорити.
Третій захищав північні кордони - був моряком за полярним колом, у Мурманську. Я ще його застав живим - розповідав, мені, що на своєму кораблі "пушками збивав німецькі самальоти", а потім як його корабель потопили з німецької підлодки та весь екіпаж з майном пішли на дно, але йому та його другу пощастило, так як вони були на якійсь спецоперації. Жалів він особливо за найціннішим йому - листами прабабусі. Дід розповідав, що при облозі корабля, коли його не хотіли топити, найстрашніше німцям була пряжка з пояса - в рукопашці вмілі моряки забивали та душили насмерть, казав, що це страшна зброя.
Його дружину в той час забрали в Німеччину остарбайтером. Вона розказувала, що всі стояли на ринку, прямо на вулицях їх продавали - німці їх купували собі в господарства. До прабабусі під'їхав літній німець та забрав у додому. У нього була господарська сім'я, всі працювали та, на диво казали, що ця війна їм не потрібна - сина забрали в армію, люди вмирають ні за що. Бабуся там навчилась німецької та грамотно вести господарство - потім, після війни, багато з села у неї вчились.
Коли дідусь з бабусею сварились, то його коронна фраза: "Я витримав там, де сталь не витримує, а тебе витримати не можу!".
