​​Ви знаєте, я зовсім не був розчарований в нашому народі, дізнавшись що Зеленський отримав приблизно 30% голосів.

Натомість, я абсолютно розчаровуюсь в тому, що люди, які підтримують наш рух, люди, які, на мій погляд, мали б цінувати Україну як саму ідею, як поняття, які мали б дорожити майбутнім цієї держави, просто покладають руки і кажуть що хочуть тікати звідси, що Україна їм не потрібна, що вони не готові помирати за малоросів.

Вибачайте, а добровольці, що йшли в 2014 році на фронт готові були за малоросів помирати? Готові були проливати кров за Донбас, який в помутнінні розуму звав Путіна? Чи ви хочете, щоб Порошенко в шляпі чарівника змахнув паличкою і ось вона - Велика, Вільна і Соборна Україна? Вибачайте, такого не буває. Годі себе дурити. За Україну і її майбутнє треба боротись! Бо майбутнє України це НАШЕ майбутнє, і навіть якщо ви втечете, то ви просто будете чмом і нездарою, що не зміг навіть голосу подати в захист України, а не те що вмирати за неї. А на яке майбутнє тоді варто очікувати, якщо ви просто боягуз?

Особисто я долучився до Наступу не для того, щоб все кинути і втекти, а для того щоб хоч якось посприяти майбутньому України, своєму майбутньому. Щоб може хоч комусь донести в голову ідею української державності, а не ситого пуза і шоб не трогало начальство. І я не готовий капітулювати. І вас закликаю не здаватись. У нас ще попереду довга дорога із перетворення населення в українців, із вкладання української національної ідеї в голови більшости.