​​7 років тому, 21 листопада розпочалася одна з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України.

Їх об’єднала мрія про світле європейське майбутнє. Віра в те, що Україна перестане бути «общаком» наволочі з донецького клану – маріонеткової влади, що на 100% контролювалася з Москви. 21 листопада, після того, як уряд Януковича зірвав підготовку до підписання угоди з Євросоюзом про ассоціацію, на Майдані Незалежності почали збиратися перші люди. Протест у центрі столиці назвали Євромайданом. Найбільш активними його учасниками стала молодь, що прагнула жити у кращій країні.

Через кілька днів, просто серед ночі, мирна акція перетвориться на криваве побоїще. Бійці спецпідрозділу «Беркут» розпочнуть жорстоко лупцювати вчорашніх школярів кийками, лежачих будуть бити ногами, а у райвідділах затриманим ламатимуть пальці і вибиватимуть «чистосердечні признання».

На підтримку постраждалих на вулиці вийшли тисячі розгніваних жителів столиці. Першого грудня центральна площа Києва перетвориться на живе море. Десятки і сотні тисяч мітингувальників покажуть, що режим Януковича перетнув межу. Точка неповернення пройдена. Так зародился Революція. Революція гідності та свободи.

Безліч раз табір Майдану намагатимуться взяти штурмом. Зачистити, заарештувати та викреслити людей зі сторінок історії. Втім, від цього Майдан ставав ще більшим та ще потужнішим.

День 18 лютого 2014 року стане найтрагічнішим Днем в революції, коли центр Києва перетвориться на криваву м’ясорубку. Протягом трьох днів у центрі столиці зі снайперських гвинтівок та автоматичної зброї буде вбито понад сотню людей. Більше тисячі отримають поранення і травми.

Ті кого з нами немає, отримають назву Небесна сотня. Ті, хто з новою силою поведе людей до повалення режиму Януковича. Згодом, колишній «пахан» боягузливо втече за кордон, звідки спостерігатиме, як палає його кишенькова імперія.