Моїм першим русаком був смішний тіпчик на ім‘я Бадлай.

Справедливості заради, він і русаком то не був. Чи то бурят, чи то тувінець. Карликова людиноподібна мавпа, метр-шістдесят від землі.

Його кинули свої ж. Кинули у хаті разом із награбованими пожитками, - килимами, диванами, телевізорами та побутовою технікою.

То, до чого ж це? Так от Бадлай теж «проста хатєл заработать дєняг». Він «нікаво нє убівал» і взагалі тут «прієхал с учєній». Вдома (якщо гнилу халупу десь в чорта на рогах можна назвати домом) теж хтось чекав. Може дружина. Може батьки.

От тільки Бадлай забув розповісти, як палив ноги мирняку паяльною лампою, знімаючи це на камеру. Того ж дня Бадлай отримав кулю в жбан, під час спроби втечі із захопленням зброї.

То, до чого ж це? Побудувати власне щастя на крові й горі інших людей - не вийде. Вийде тільки померти, наплодити сиріт та вдів.

Ось твоя премія. Ось гроші. Ось і свято. Ти ж хотів саме цього?

само собою, історія повністю видумана від і до