Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія:

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

На наших очах ніби в муках народження відбувається відновлення Української Церкви та оновлення її великої святині – обителі преподобних отців, Лаври Печерської на честь Успіння Божої Матері. Господь сильних скидає з престолів та возносить смиренних. Господь визволяє закутих від страху, звільняє від омани, дає свободу.

Як і в часи страстей Христових, і нині не всі хочуть йти за правдою, не всі хочуть бути вільними. Пам’ятаєте слова первосвященників, сказані перед Пилатом: «Немає в нас царя, крім кесаря» (Ін. 19: 15)? Для них і народу кесар і римляни були ненависними окупантами, релігійними ворогами-язичниками. Але через ненависть до Христа, який виявився не таким Месією, якого вони чекали, Який не вписався у їхні канони – тогочасні архієреї готові були і язичницькому кесарю кланятися, відрікаючись від свого істинного Царя.

Так і тепер ми бачимо серед наших православних братів та сестер тих, хто готовий і далі шанувати первосвященника самозваного «третього риму», який благословляє тамтешнього кесаря вбивати наш народ – аби лише не визнати, що вони не праві. Вони не хочуть визнати, що Бог дав Україні Помісну Церкву не за тими правилами, які вони самі для себе вигадали. Що Бог руйнує мури між одновірцями, які вони так старанно десятиліттями будували. Що Богу не потрібні прикраси зовнішні, якщо сутність прикрашеного уподібнюється розмальованій гробниці, красивій ззовні, а всередині – наповненої мертвими кістками.

Православну Українську Церкву чужинці так довго тримали у ярмі рабства, що для багатьох здається неможливим уявити, як можна відкинути і «третій рим», і його кесарів та первосвященників.

Але ці події накладають відповідальність і на нас самих. Коли апостол Петро вихопив меч, щоби ним боротися проти Христових супротивників – Господь заборонив йому це і навіть зцілив пораненого з числа тих, хто прийшов арештувати Його.

....Також хочу звернутися до громадськості: осуджуючи «русскій мір» не слід зневажати святість самої Лаври – це наша духовна святиня, до якої слід ставитися з повагою. Відкидаючи фанатизм прихильників «русского міра» не слід вдаватися до зневаги над самою вірою. Танці в час посту під стінами Лаври чи інші подібні дії лише сприяють ворогам – не слід допускати такого.