Зараз великий потік добровольців зменшився до малесенького струмочка.

Але є один момент. І він впирається у просте питання: якщо не ти – то хто?

Стосовно цього каналу, та загального дискурсу Авангарду – розумію, що раніше багатьом тут було, можливо, цікавіше читати про якісь високі матерії з європейського інтелектуального простору, або про глобальні проблеми правиці та пригоди наших західних правих колег у минулому столітті, та спостерігати дієве вплітання свіжого для України ідеологічного західного «імпорту» в сучасний український правий рух, на противагу «старим націоналістам» – цими пошуками та спробами оновлення займалися усі українські праві з 90-х років.

Але наразі доречно згадати не щось про героїчну традицію, середньовічне лицарство, акселераціонізм чи нові темні віки. Я нагадаю вам про дещо зовсім очевидне та суттєве.

Строфи з Декалогу:

«Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.»

«Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.»

«Пімсти смерть Великих Лицарів.»

Тривають Треті Визвольні Змагання.

Якщо все це зробиш не ти – то хто?