Спорожнілий і по-осінньому холодний Покровськ на світлинах УП.
З новин складалося враження, що після серпневого заклику місцевої влади до термінової евакуації місто ледь не повністю виїхало й вимерло. Ба більше – якщо ходити центром Покровська, то це враження буде цілком виправданим.
Там страшенно пусто. За годину часу можна побачити до десятка людей і кілька бездомних собак, що під гул української артилерії вишукують собі їжу. А пусті багатоповерхівки із забитими вікнами нагадують зону відчуження.
Однак у спальних районах обстановка жвавіша. Працюють пара десятків магазинів продуктів, побутової хімії, аптеки й навіть крихітні кавʼярні, у яких досі можна розрахуватися карткою.
Частина Покровська має централізовану подачу світла та газу, частина – користується генераторами та газовими балонами. Майже скрізь ловить звʼязок та інтернет.
"А ви що думали, що ми тут вообщє чи шо? Канешно, шо в нас є світло. Воду беремо зі скважин. Покровськ живе і надіється на наших захисників. І ніяк інакше!", – сказала нам місцева жінка, у якої ми купували чай.
Місцеві пересуваються на власних авто або велосипедах. За покупками також їздять у сусіднє Добропілля.
На життя поза домом у жителів Покровська є всього чотири години – з 11 до 15. Увесь інший час тут діє комендантська година
📷: Ольга Кириленко, УП
