Загинув головний сержант дмитро кожокарь під час виконання завдання у 2022
💔 Головний сержант Дмитро Кожокарь на псевдо Вторий загинув під час виконання бойового завдання 5 серпня 2022 року поблизу селища Шевченко Донецької області. Захисникові було 28 років.
Народився Дмитро в місті Кузнецовськ – нині Вараш, Рівненської області. Після закінчення школи працював у меблевому цеху. Обожнював футбол і полювання. Своїм покликанням вважав бути військовим. З родиною проживав у місті Кропивницький.
В 2015 році пішов служити у відділ радіоелектронної боротьби. З того часу приймав участь у АТО. У 2018-му підписав контракт з в/ч А 2077. Повномасштабну війну зустрів на Донецькому напрямку. Служив на посаді заступника командира групи 3-го полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.
За свою службу Дмитро Кожокарь мав низку нагород: орден "За мужність" ІІІ ступеня, нагрудний знак "За взірцевість у військовій службі" III ступеня, Відзнака командувача ССО "Іду на Ви" IV ступеня. Посмертно був відзначений орденом "За мужність" ІІ ступеня та нагрудним знаком "Золотий хрест".
"Познайомились ми з Дімою в 2013 році, а вже з 2015-го почали зустрічатися і відтоді не розлучались. В 2016-му в нас народився синочок Саша, наступного року ми одружилися і обвінчалися. Діма був неймовірною людиною, впертий, цілеспрямований, добрий, трудолюбивий. Найкращий чоловік і тато. Завжди мене підтримував. Весь вільний час старалися проводити разом сімʼєю, десь поїхати чи піти прогулятися. Діма був військовим кожною своєю клітинкою, мені здається він зі зброєю в руках народився. В 2015 році пішов служити в РЕБ і з того ж часу приймав безпосередню участь в АТО. Під час повномасштабного вторгнення був на Донецькому напрямку, виконував дуже багато складних завдань і неодноразово міг не повернутися. Останнє бойове завдання 5.08.2022 стало для Діми фатальним. Потрібно було зайти на позиції ворога і взяти в полон. Але сили противника переважали і по ним відкрили вогонь. Діма ішов перший (він завжди так робив).
Останні його слова: "Слава Україні!". Він мав можливість залишитися вдома, бути інструктором і навчати інших, але він мені постійно говорив: "Я буду тут, а мої хлопці там? Як так? І якщо всі сядуть вдома, то хто буде вас захищати? Хто, як не я?". "Хто як не я?", – ця фраза постійно у моїй голові, я її постійно чую. Пережити цю втрату дуже складно, тому що я дихала і жила ним. Я його кохала, кохаю і буду кохати до останнього свого подиху. Він назавжди залишиться в моєму серці і в нашому синочку, який дуже схожий на тата", – розповіла дружина Віталіна.
Поховали захисника в місті Кропивницькому на Алеї почесних поховань Далекосхідного кладовища.
У Дмитра залишились дружина Віталіна, син Олександр, бабуся Світлана, мати Оксана.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових