Система тортур росії в окупованих територіях має чітку структуру
Десятки свідчень військових та цивільних полонених і представників розвідок не залишають сумнівів у тому, що система тортур, організована росіянами, має чітку структуру, яка відшліфовувалася не один рік.
Робота цієї масової "машини катувань" спочатку апробовувалася на території анексованого Криму та окупованого Донбасу, ще з 2014 року.
Після утримання на окупованих територіях українців переправляють у Росію. Найвідомішим серед правозахисників пунктом поневолення українців у Російській Федерації є СІЗО № 2 міста Таганрог.
"Це їхня головна тилова база в Ростовській області, куди вони спочатку привозять усіх затриманих. Вони створили найнеприємніші умови для перебування там людей", — розповів журналістам проєкту представник однієї із західних спецслужб.
Базуючись на звітах української розвідки та ООН, можна зробити висновок, що в Таганрозі практикували кілька десятків видів тортур.
Окрім побиття, тут використовували електрошокери до облитого водою тіла, різні типи удушення, випалювання татуювань запальничкою, погрози розстрілами і зґвалтуваннями, підвішування людей за допомогою наручників до брусів; полонених закривали в клітках із службовими собаками на морозі. Також є згадки про саморобний електричний стілець.
Але і це ще не все. Один із найбільш поширених видів тортур — побиття по ногах. Це відбувалося під час перевірок камер. Полонених виводили до коридору, ставили їх у формі зірки обличчям до стіни, після чого починали бити по ногах. Такі перевірки відбувалися двічі на день. Після такого у деяких полонених буквально починали гнити ноги.
Одна з цілей цих тортур — змусити людей підписати зізнання в злочинах, яких вони не скоювали.
Так, відомою стала справа одного з військовополонених Олександра Максимчука з "Азову". Під час одного із судових засідань у Ростові він заявив про катування.
У листі, доданому до матеріалів справи, Максимчук згадує, що його підвішували вниз головою, били струмом, одночасно душили вакуумним пакетом і били по тілу водопровідними трубами.
"Я не можу сказати, скільки тривали ці катування, оскільки я кілька разів втрачав свідомість і мене приводили до тями нашатирним спиртом і обливали холодною водою. Але коли мене поставили на землю, наказовим тоном повідомили наступне: я маю визнати себе винуватим у всіх інкримінованих мені злочинах", — описував тортури Олександр.
Максимчук також додавав, що тюремники вимагали, щоб у своєму останньому слові в суді він просив вибачення у "громадян ДНР та ЛНР" за злочини, яких він не скоював.
Ми вже згадували, що полонених у таких умовах тримають без зв'язку із зовнішнім світом. До українців не доходять листи і передачі, до них не допускають адвокатів. Так само і родичі не можуть отримати інформацію про тих, хто всередині. Історія Вікторії Рощиної — один із таких прикладів.
В рамках проєкту наші колеги також поспілкувалися з Оленою з Мелітополя, в якої в 2022-му році росіяни викрали чоловіка з власного будинку. Жінка змогла з'ясувати, де її чоловік, лише за два роки, в 2024-му.
***
29 квітня 13 видань з усього світу вийшли з публікаціями в рамках Viktoriia Project, що був присвячений загибелі журналістки Вікторії Рощиної.
Страшна доля нашої колеги спонукала багато міжнародних організацій відреагувати на нелюдські умови, в яких утримують тисячі українців у Росії та на тимчасово окупованих територіях України.
Втім, масштаб катувань, що організувала РФ, настільки великий, що в одному тексті не можна було вмістити весь обсяг інформації, яку змогли відшукати журналісти.
У другій частині матеріалу читайте про те, як Росія створювала систему тюрем для катування полонених, які з в'язниць вважаються найстрашнішими, та хто саме задіяний у тортурах над українцями.
Матеріал повністю — читайте за посиланням
