У кременчузі лебідь напав на чоловіка що купався в ставку
💔 Лейтенант Вадим Гордієнко на псевдо Сапсан поліг 5 серпня 2024 року біля селища Нью-Йорк на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, він отримав смертельні поранення внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Офіцеру назавжди залишилось 30 років.
Вадим народився в селі Лисогірка Запорізької області. Жив у селі Біленьке. Закінчив Класичний приватний університет за спеціальністю "Фізичне виховання". Захоплювався спортом, зокрема, боксом. Отримав звання кандидата в майстри спорту з академічної греблі. Останнє місце роботи – рота поліції особливого призначення міста Запоріжжя.
Вадим розпочав свій шлях із захисту територіальної цілісності своєї держави ще в 2014 році. У складі роти поліції особливого призначення брав участь у звільненні міста Словʼянськ Донецької області. У 2015-му отримав посвідчення учасника бойових дій.
Тож з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році чоловік добровільно долучився до лав Збройних Сил України та вирушив на війну. Служив у 53-ій окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Весь час перебував на Донецькому напрямку, брав участь у боях за Бахмут, Авдіївку, Торецьк, Нью-Йорк. Пройшов шлях від сержанта до офіцера. На момент загибелі командував ротою.
За час службив Вадим був відзначений низкою нагород, зокрема: нагрудним знаком за участь в боях "Бахмутський рубіж", хрестом "Честь і Слава" за участь у боях під Авдіївкою, відзнакою командувача військ оперативного командування "Схід", почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Срібний Хрест" за успішне планування і реалізацію завдань під час керування особовим складом в бою, відзнакою Президента України "За оборону України".
"Я пишаюсь своїм чоловіком-Героєм! Вадим був людиною з великої літери. Він віддав усе за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав найцінніше – своє життя, маючи ще стільки планів та нездійсненних мрій. Маючи маленького 5-річного сина, який залишився без батька", – написала Алла Гордієнко.
Поховали воїна на Алеї Героїв кладовища Святого Миколая в Запоріжжі.
Вдома на нього чекали дружина і син, якому на момент загибелі тата було 5 років.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
