У маріуполі загинув сержант руслан живолуп псевдо прес 19 березня 2022
💔 Сержант Руслан Живолуп на псевдо Прес поліг у Маріуполі 19 березня 2022 року. Разом із командиром танкової роти Михайлом Чупріним він прийняв останній бій у підбитому танку.
Руслан народився 18 березня 1997 року в Ізюмі Харківської області. З дитинства захоплювався машинами й мотоциклами. Був непосидючим, добрим, чесним і приязним. З 8 років займався боксом, перемагав у турнірах. Після девʼяти класів школи №4 вступив до Харківського автотранспортного коледжу за фахом "Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів".
"Руслан рано подорослішав. Був рішучим, упевненим, завжди боровся за справедливість. Вірив, що молоде покоління може змінити майбутнє", – сказав брат Олександр.
Після коледжу шукав себе в різних сферах. Строкову службу проходив у навчальному центрі "Десна".
"Побачивши танки, Руслан не зміг встояти. Йому було цікаво все – від маневрування башти й роботи гусениць до найменшого ґвинтика в моторі. Тому у 2017 році він підписав контракт із 17-ю окремою танковою бригадою в Кривому Розі", – розповів брат.
Руслан завжди дбав про родину. Дуже любив племінників.
По закінченні контракту служив у Чугуєві. Його мрією був "Азов". У січні 2021 року Руслан підписав контракт і став командиром танка 3-го екіпажу.
"В азовцях він бачив таких самих чесних, відважних і самовідданих побратимів. Коли приїжджав у відпустку, сумував за тією атмосферою і найбільше – за своїм танчиком. Про бойові виїзди майже не розповідав. Знаємо лише, що був на обороні Світлодарської дуги та в боях під Авдіївкою", – сказав брат.
У день вторгнення був на навчанні у Львові.
"У Маріуполь Руслан прибув 27 лютого. Йому пропонували залишитися на обороні Києва, але він їхав до своїх. Коли питали, чи спав і що їв, сердився: казав, що головне – це люди, цивільні", – сказав Олександр.
Танкісти роти, у складі якої Прес був навідником, відбили вісім спроб прориву оборони. Вистояли під інтенсивними обстрілами ствольної артилерії та РСЗВ "Град".
"Руслан назавжди залишиться в наших серцях світлим, добрим, люблячим свою родину й державу. Справжній герой", – сказав брат.
Руслана нагородили відзнакою Президента "За участь в антитерористичній операції" та медаллю "Учасник АТО". Посмертно його відзначили орденом "За мужність" III ступеня і медаллю "За оборону рідної Держави".
Станом на грудень 2025 року тіла оборонця досі не знайшли. У Руслана залишилися мати, бабуся та брат із сім’єю.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
