Свідок дивиться і дозволяє собі бути порушеним

Свідок — це той, хто не просто дивиться, а витримує погляд. Хто дозволяє побаченому змінити себе, залишити слід, порушити внутрішню рівновагу. Хто не відгороджується від болю дистанцією екрана.

Повага документаліста до чужого болю починається з дуже конкретних речей, а саме з етики. З уміння зупинитися. З готовності не знімати, якщо людина не хоче бути знятою у момент проживання свого горя.

Це право — не просто формальність, а частина гідності. І його повага є не слабкістю журналіста, а проявом емпатії і внутрішньої межі, яку він не має права переходити.

Читайте колонку головної редакторки УП Севгіль Мусаєвої про етику документування війни і травми.