Загинув сержант сергій радковський у маріуполі
💔 Сержант Сергій Радковський на псевдо Чех поліг 12 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу в Маріуполі на Донеччині. Воїнові назавжди 28 років.
Сергій народився 19 квітня 1993 року в селі Чорноморка на Миколаївщині. За два роки родина переїхала до села Манівці на Хмельниччині.
"Син був розумним, допитливим, відповідальним", – розповіла мати Віра. Після школи вступив до Хмельницького професійного ліцею електроніки, де опанував фах електромеханіка з ремонту та обслуговування комп’ютерної техніки.
У 2011-му проходив строкову службу, опісля працював різноробом у місцевому господарстві.
"Брат ще в школі захопився футболом, а під час навчання в ліцеї грав у команді, їздив на змагання. Уже після армії, коли потрапив на контракт, зацікавився історією – передусім Другої світової війни, тактикою бою, зброєю, постатями воєначальників", – розповіла сестра Олександра. Сергій дуже її любив: водив до садочка, вперше показав море, подорожував із нею Україною.
За словами матері, з дитинства Сергій хотів стати військовим. Спочатку служив за контрактом у Старокостянтинові. Коли у 2014 році розпочалася АТО, його разом із побратимами відправили на навчання, а вже за 40 днів він опинився на передовій. Півтора року воював у складі 30-ї окремої механізованої бригади на Донеччині. Згодом служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді та 24-й окремій механізованій бригаді.
"Сам за роки служби об’їздив майже всю країну. Ми часто спілкувалися по відеозв’язку, коли він мав час, бо вдома бував рідко. Він був дуже добрим, але коли треба – суворим і впертим. Цікаво, що тварин не любив, зате вони його дуже. У брата було багато фото з котами й цуценятами, яких тримав на руках. Для мене він був найбільшою підтримкою й опорою. Хотів, щоб я теж чогось досягла сама. Бо сам пройшов через багато – побачив і пережив те, що не кожному випадає", – сказала сестра.
Коли контракт завершився, Сергій мав намір поїхати на заробітки за кордон. Але усе змінила випадкова зустріч із побратимом. 4 лютого 2022 року Чех уклав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти, став бойовим медиком десантно-штурмового взводу.
"Вже 10 лютого разом із побратимами стояв на позиціях під Маріуполем. Там же і зустрів повномасштабну війну. Морпіхи першими прийняли бій на підступах до міста. Він намагався телефонувати часто, бо знав, що ми хвилюємося. 5 березня подзвонив — розмова була короткою через поганий зв’язок. Більше ми не почули голосу нашого Сергія", – розповіла мати.
Тіло морпіха поховане на території "Азовсталі".
Сергія відзначили нагородою 24-ї окремої механізованої бригади, медалями "Учасник АТО" та "Захисник Вітчизни". Посмертно йому надали звання "Почесний громадянин Красилівської міської територіальної громади", де на Алеї Слави тепер є його портрет. На фасаді старостату села Манівці встановили меморіальну дошку пам’яті оборонця.
У Сергія залишилися мати, батько, сестра і брат.
Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових
