З швейцарською колегою на луганщині поласували ожиною
«Найкращу ожину я куштувала тут», – зізналася сьогодні моя швейцарська колега. Разом з нею на Луганщині поласували, чесно, найбільшою ожиною в моєму житті. Місцеві фермери привезли сюди і полуницю, й малину, і помідори, вирощені на українських чорноземах. Хто б не хотів похизуватися продукцією, вирощеною власними руками, перед Президентом Швейцарії?
Привезли її до нас новою дорогою. Уявіть, у 2014-2016 роках на Луганщині збудували нуль кілометрів доріг, у 2017-2019-му – кілька десятків. А лише за півроку цьогоріч – понад 130 кілометрів сучасного дорожнього покриття.
Пані Симонетта Соммаруга була вражена, що в Україні будують швидше, ніж у Швейцарії. А я знав, що ми вміємо! Просто робити все треба чесно і вчасно. А швидко і якісно ми зможемо, і «Велике будівництво» – доказ цього!
Пані Симонетта мужньо, без додаткової охорони, пішла зі мною до відновленого торік мосту у Станиці Луганській. Цей міст ще минулого року був символом людських страждань. Нині він виконує свою гуманітарну функцію, хоча дехто не вірив у його відбудову. Це цінують усі міжнародні організації, які полегшують життя людей на Донбасі.
Ми показуємо людям на тій стороні: будь ласка, ми на своїй землі, у своїй країні, дивіться, як можна жити у своїй країні, яку інфраструктуру ми будуємо – мости, дороги, реальні й нормальні КПВВ. Усе це – втілення нашого бажання миру. Як і угода щодо сталого та всеосяжного припинення вогню, яку цього разу збираються підписати лідери Нормандського формату.
Для мене надважливо, що пані Президент Швейцарії побувала на Донбасі. Впевнений, що лідери інших держав мають відвідувати не лише Київ, а бачити різні регіони нашої України: оцінювати проблеми на власні очі, відчувати українську неповторність і щирість людей.
І мрію, що вже скоро про якість і гостинність говоритимуть: «Як в Україні»...