Зеленський закликав не поширювати фейки про війну від російської пропаганди
Розумію, Сарік, що це дійсно болить. І що моторошно стає, коли на власні очі бачиш, що таке справжня війна. І що хочеться рвати й метати, аби не було цього у твоєму домі. Так? Але... Ну точно не треба брати на себе роль носія чужих фейків. Розумію, що й чому робить російська пропаганда, і чому вона тотально бреше. Але тебе не розумію абсолютно. Бо Україна ніколи й нікуди не постачала ніяких фосфорних бомб. Взагалі. Особливо в місця, де вже гаряче, і де вже багато гарячих голів, які хочуть там щось «геополітично порєшать»...
Такі вкиди з’являються не вперше. Спочатку так брехали про Україну та війну на Донбасі. Потім так брехали про Україну та війну в Сирії. Тепер це з’явилося в контексті війни у Нагірному Карабасі. І все роблять одні й ті самі люди. Невже ти не розумієш, навіщо це роблять?
Тому, перш ніж казати щось про Україну, потрібно правдиво відповісти самому собі на просте питання: кому вигідно брехати про війни і про Україну?
Чесно кажучи, мені особисто дуже шкода, що ти, людина, якій я відкрив двері свого дому і яка чудово знає мій внутрішній світ і мої цінності, так легко повівся на чужу пропаганду. Можна ж було запитати в мене особисто? Чи ні?
А взагалі правду можна зрозуміти, просто критично оцінивши інформацію у медійному просторі з огляду на те, скільки фейкових вкидів було за останні роки. Тому дуже коротко дозволю собі окреслити аксіоматичне.
По-перше, Україна виступає проти будь-яких кривавих конфліктів. Ми не підтримуємо ескалації. І не підживлюємо протистояння. Просто тому, що самі переживаємо вже сьомий рік дуже жорстоку війну. І це інший емоційний фон. Ми категорично проти війн і проти провокацій на військову тематику. Підтвердженням цього є наше прагнення до миру.
По-друге, нам прекрасно відомо, хто й чому вкидає подібну «інформацію». У нас вже є імунітет до всього цього. Є він і у Європи. А вам потрібно якнайшвидше його сформувати. Бо це як ковід – дуже підступний ворог, який не знає кордонів. Тому частіше мийте руки після контактів з відомою пропагандою.
По-третє, я переконаний, що завдання всіх митців, усіх діячів культури – допомагати деескалації, гасити агресивні емоції, не посилювати суперечності й тим більше не поширювати фейки. Коли говорять митці, мають замовкнути гармати. Так?
По-четверте, в Україні проживає велика вірменська громада, яка є органічною частиною українського суспільства. Для нас це надзвичайно важливо.
І все ж таки в мене є до тебе, Сарік, одне питання, яке саме зараз можна поставити. Питання непросте. Бо це про цінності, про людську нормальність, про щирість. Де ж був ти, коли війна прийшла до України і коли гинули наші діти? Коли гинули громадяни України вірменського походження, а їх не один і не два, а десятки! Що особисто ти сказав тоді проти агресії? Нічого? Розумію. Тому що це була не твоя війна! А сьогодні страшно стало, тому що цей жах прийшов і до твоєї домівки. Для мене особисто все чітко й просто: я завжди за справедливий мир. І Україна точно не підтримує будь-яке постачання зброї будь-кому. На відміну від іншої відомої країни, яка якраз і постачає зброю всім. Бо війни для неї – це хліб і кров.
Мораль не може бути подвійною – для себе та для інших. Подумай про це.
І, до речі, мого сина не звуть Марком.