Удар по Анатолію Шарію, звісно, приємний бонус до закриття телеканалів Медведчука. Варто розглядати їх як підмножину одн…

Удар по Анатолію Шарію, звісно, приємний бонус до закриття телеканалів Медведчука. Варто розглядати їх як підмножину однієї системи відносин: саме телеканали Медведчука перетворили Шарія з маргінального інтернет-політика в маргінального політика з кількома відсотками підтримки і хоч десь реноме реально існуючого феномену, а не вигаданої віртуальної реальності.

Окрім цього Шарій як і Медведчук - організатор тарифних протестів, і його однопартійці прямо закликали націоналізувати облгази і передати малими відсотками володіння цими підприємствами усьому народу. Словом, просили забрати у групи Льовочкіна-Бойка її стратегічний актив, що очевидно не мало би цій групі сподобатися.

Питання від експертів пулу Офісу президента, чому ці дії проти орбіти Медведчука і наближених до нього не вчинив Порошенко абсолютно притомні і варті публічної відповіді. Але аналогічно добре було би звернути увагу на те, чи дочекаємося ми від Зеленського хоч якогось удару по Льовочкіну і його друзям?

Те, що гряде в Україні - зовсім не викорчовування проросійського політикуму. Це повернення до монополії на проросійський проект в руки орбіті Льовочкіна, як це було в розпал золотих часів Партії Регіонів - 2010-13 року, коли не доводилося ділити вплив на проросійський електорат з Медведчуком, що сталося вже в 2015-16 роках.

Але і питання щодо майбутнього самої ОПЗЖ висить у повітрі. Те, що суперпрагматичний і не дуже то емоційний, навіть дещо лицемірний Льовочкін не з'явився під купол парламенту в день коли ОПЗЖ боролася з закриттям каналів говорить щонайменше про те, що він готовий потроху виносити конфлікт в публічну площину. А це розриває партію ОПЗЖ точно посередині, на дві частини.

І мотивація Медведчука і Льовочкіна-Бойка буде абсолютно різною. Якщо колишні регіонали працюють над тим, аби зберегти корупційним шляхом отримані активи у вигляді тих самих облгазів, то Медведчук буде орієнтуватися на прямі замовлення з РФ і зберігати дуже проросійську жуйку в якості ідеології, навіть попри органічне "вимирання" проросійського електорату (демографія, старіння російської етнічної меншини, відторгнення регіонів з цільовими групами).

Тому ми бачимо зовсім не боротьбу зеленого гетьмана із дрібними російськими вошами. Це конфлікт за переділ проросійського електорату і навіть більше - конфлікт двох типів проросійського проекту, патерналістського-радянофільского і значно більш конспірологічно-лоялістського щодо сучасної РФ. Які з них вигідні і придатні до співпраці для РФ? Обидва, просто на різних умовах і в різних обставинах.