Учора вийшла стаття очільника Українського інституту майбутнього про те, чи зможе стати Сергій Льовочкін другою людиною…
Учора вийшла стаття очільника Українського інституту майбутнього про те, чи зможе стати Сергій Льовочкін другою людиною в державі. Зважаючи на важливість УІМ як публічного рупора колишнього Народного фронту і окремо Арсена Борисовича, навряд чи цей сигнал можна назвати посереднім чи просто вигаданим.
Арсен Борисович вже давно помічений у зближенні з групою Льовочкіна, яке часом давало цікаві побічні ефекти у вигляді появи на Льовочкінській "Страна.юа" детальних новин з унікальними фото з місць злочинів, які розслідувала МВС. Тому щонайменше аваківська гілка знає що каже, коли повідомляє про стратегічне розгортання позицій Льовочкіна на Банковій. Цю ж інформацію про серйозне укріплення Льовочкіна в ОП побічно підтверджують і двоє ведучих не чужого Авакову телеканалу Еспресо у своєму блозі на Ютубі.
Річ на яку звертає увагу голова УІМ в своїй статті - фактична поява на Банковій в якості радника з питань регіонального розвитку Віталія Ковальчука. Довгий час він був заступником голови Адміністрації президента в часи Порошенка, заступником голови партії УДАР та членом її політради. Власне кажучи, партія УДАР і так була проектом групи Бойка-Льовочкіна-Фірташа (про її фінансування Фірташ зізнався особисто в Австрії на допиті в 2015 році). Втім особлива близькість Ковальчука до Льовочкіна підтверджується ще і його участю в Віденській зустрічі Порошенка з Фірташем, Кличком і самим Льовочкіним, в ході якої і сформувався консенсус навколо мерства Кличка і президентства Порошенка в 2014 році. 2019 року він, до речі, одружився на подрузі і однокурсниці Юлії Льовочкіної Наталі Агафоновій, яка була нардепом від БПП. Один зі стовпів групи Ахметова - Борис Колесніков свого часу заявив, що чотири роки правління Порошенка Льовочкін фактично прожив між кабінетом президента і глави та заступників глави його адміністрації, очевидно натякаючи і на Ковальчука. Теза щонайменше цікава, аби нею нехтувати.
Тому поява Ковальчука на Банковій це не просто "своя людина по квоті". Це близький соратник Льовочкіна з досвідом партійного будівництва і політтехнологій, який очевидно буде займатися організаційною роботою під наступну президентську кампанію. Причому, ця робота може вестися як під Зеленського у якості основного кандидата, так і під іншого і більш давнішного клієнта Ковальчука - Кличка. Та і саме поняття "регіональний розвиток" цілком може включати формуючі громадську думку поїздки майбутнього кандидата в президенти регіонами з перерізанням стрічок на інфраструкних об'єктах.
Цікавою з вуст глави УІМ виглядає і теза про Єрмака як агента впливу Льовочкіна. Ми усі прекрасно знаємо про те, що Єрмак прийшов з "Кварталу", але мало враховуємо ту важливу річ, що в "Квартал" Єрмак завітав з числа менеджменту Льовочкінського телеканалу "Інтер".
Хто би що не казав, але такі зміни вкотре нагадують нам про те, що Льовочкін - один з останніх "орговиків" нашої політики загальнонаціонального масштабу. З "сірих кардиналів" політпроектів 1999-2004 року до сучасної політики в загальнонаціональному статусі дожили лише двоє: Олександр Турчинов, тодішній орговик "дніпропетровських" і Сергій Льовочкін, один з патріархів команди Януковича і та людина, яка переконала його в 2009 році не погоджуватися на "ширку " з БЮТ і йти на президентські в 2010 році самостійно, аби взяти усе.
Покоління українських політиків змінюються, а тінь найбільших політпроектів двох кланів часів пізнього Кучми все одно неуникно нависає над ними. І безсилі тут і революції, і війни, і навіть заклики до вибору нових облич. Бо усі ці явища, як завжди, не обходяться без діячів масштабу Турчинова і Льовочкіна.