Джо Байден заявив, що Україні не будуть надаватися ракетні системи модифікацій високої далекобійності (на омріяні 300 км…

Джо Байден заявив, що Україні не будуть надаватися ракетні системи модифікацій високої далекобійності (на омріяні 300 км до Білгорода).

Російські війська взяли Лиман і намагаються взяти Сіверодонецьк.

Міністр енергетики ФРН Габек розкритикував санкційну політику США щодо РФ, і вочевидь розраховувати на швидке повне ембарго з боку ЄС на нафту і газ з РФ не доводиться.

Це для вас звучить як три розчарування підряд?

Це могли би бути просто новини, якби наші медійники і уся тусовочка розумних людей які говорять про політику і війну вміли вести слухача-читача консервативним сценарієм. Здебільшого усі розчарування від прочитаних вище новин породжені завищеними і неправомірними, не вповні адекватними очікуваннями, а не об’єктивно жахливою ситуацією в усіх вимірах для України (вкотре наголошую - 24-25 лютого творився лютий піздєц рівним якому за політичними наслідками більше не буде найближчим часом, що б росіяни не утнули на фронті).

Більше читаєте хуйню, більше очікуєте нереального і більше вірите. Більше розчаровуєтесь як наслідок.

Я не дуже вірив відпочатку у швидке ембарго на російські енергоносії - взагалі, на четвертому місяці війни нам уже пора відмовитися від дитячого очікування що війну зупинять якісь там невоєнні фактори - санкції, погрози, прохання, круглі столи. Чому? Бо вигода від російських енергоносіїв двобічна: ті, хто їх купують в Європі мають зиск не менший за самих росіян які їх продають.

Пов’язувати перемогу України у війні із ембарго - наївно.

Якось зловіть себе на думці: НАТО досі не закрило нам небо, хоч ми так просили і голосили в усі можливі точки. Чому? Це було не досить реально взагалі: Україна величезна, кількість дивізіонів ППО і авіації ППО для цього потрібні просто величезні - і це означало б прямий воєнний конфлікт НАТО із РФ. Тим не менш, зрада щодо того чому небо не закриють таки була - вона, втім, потроху розсіялася. І ми навіть дещо забули. Уявіть! Згодом ми просто перестали про це навіть просити, у нас з’явилося більше озброєння ППО і інших штук, але ніхто нам так і не став закривати небо. Ось ця історія із «закрийте небо» - дуже симптоматична.

Десь так і буде зі значною частиною усіх цих наших медійних топ-тем подібних до ембарго і т.д. Справи вирішаться, але іншим чином.

Заганяти себе у пастку завищених очікувань не можна, принаймні щодо речей реалізація яких відпочатку шалено складна.

Інший фактор негативу, який супроводжує ваші повсякденні оцінки війни - поступові погані новини з Донбасу, ось-ось вторгнення у межі нового міста, ось Рубіжне, ось і Сіверодонецьк. Усе це в голові сплітається в криваву кашу із поганих новин і ще гірших передчуттів.

Скажу таке: армія не має стояти насмерть за кожен кущ, і не треба класти людей бригадами у кожному хуторі. Якщо доведеться вивести війська із якогось населеного пункту, який під загрозою оточення - радійте, а не насичені дурнуватими очікуванннями переживайте. Радійте, бо збережені досвідчені бойові підрозділи - фактор повернення територій у майбутньому. Сучасна війна не ведеться за контроль над землями, сучасна війна ведеться за розгром сил противника, після якого землі можна брати практично голіруч. Саме тому зберегти війська нам зараз кров з носу як треба - попри втрати, росіяни перестали навіть серйозно заїкатися про таку масштабну мету як оточення усіх українських військ в зоні ООС на Донбасі.

Усе в нас буде добре. Ціною людей які сьогодні ризикують життям - але вони навряд чи схвалили б вашу істерику від чергової поганої новини. Справді поганих новин уже не так і багато: просто ми почали повертатися спинним мозком до стандартів мирного життя і оцінювати це з точки зору «блядь та ось вже ж ніби мало закінчитися, чого воно не тойво». Це теж завищені очікування.

Змиріться. Ми живемо у воєнний час. І маємо набагато більше ніж наші предки у воєнний же час. Лише трохи терпіння і ніяких порожніх очікувань, продиктованих розумними людьми.