Днями відбулася дуже цікава річ. Частину річкового флоту України передали до управління військових. По суті, на річкові…
Днями відбулася дуже цікава річ.
Частину річкового флоту України передали до управління військових. По суті, на річкові катера поставили озброєння і тепер вони належать до ВМС України, являючи собою своєрідне продовження Дніпровської військової річкової флотилії, яку розформували ще у 1949 році. Можна багато теоретизувати про військовий річковий флот, але сусідня недружня Білорусь його має поряд з Україною - дивізіон у Пінську та базу у Лоєві, на самому кордоні. Свого часу Київ і сам був однією із тилових баз Пінської річкової флотилії. Всього Білорусь має на південних кордонах з Україною 19 суден військово-річкового флоту. Тому укріплення півночі України відповідними засобами виглядає доцільним кроком, особливо зважаючи на серйозну важливість регіону у обороні столиці, на що звернена особлива увага після вторгнення військ РФ через північну Київщину і Чорнобильську зону.
Важливо і те, що судна ці передали українським військовим із складу цивільних. Це і єдність фронту і тилу, і хороший приклад усім іншим одночасно. Російські комерційні та інші судна, що перебували в портах України з початку війни арештовані. Було би насправді дуже показово і адекватно передати і їх до управління міністерством оборони України, як передавали річкові судна або російські КРАЗи та іншу техніку, арештовану в українських містах. Втім, їх віддали до відання АМПУ - адміністрації морських портів України.
Очевидно, росіяни прагнуть зберегти контроль над суднами навіть коли вони арештовані державними органами. Технічно це не досить складно: формуються тіньові домовленості між російськими комерційними структурами, потім через непрозорі процедури російське майно перетікає в інші комерційні структури, які формально з РФ вже не пов'язані, але позаочі є консенсус з росіянами. І є серйозні ризики думати, що така доля може чекати і російські судна арештованих російських компаній - тієї ж скандальної "Трансшип", яка працювала і на Півдні України, і в окупованому Криму та в Новоросійську. Бо морські відомства України перенасичені лобістами росіян, вихідцями з проросійського політикуму - заступник міністра інфраструктури який курує морський напрям - ексфункціонер Партії Регіонів та кум Вілкула Юрій Васьков, тощо. Тому в цій сфері потрібне серйозне наведення порядку. Російські судна краще віддати військовим показово, аби іншим компаніям з пропискою в Новоросійську більше не чухалися ручки заводити своїх людей в наші порти, витискати наші компанії з ринку і перетягувати вплив у сфері.
Морська міць України - ціль абсолютно досяжна. Потрібна лише воля, інтерес, і бажання суспільства та державних органів її забезпечити. Не можна давати так просто пастись російським коровам на наших луках - від цього їхні корови жирнішають, а наші - недоїдають. І звісно ж, стратегічна мета цієї війни - забезпечення повноцінного доступу і контролю України над Північним Причорномор'ям у міжнародно визнаних кордонах, тому звільнення Херсона, Маріуполя, Бердянська - необхідне для подальшого стабільного існування України як сильної держави.
За українське море!
Коментарі (6)