Кіберспільнота Мольфар зробила досить цікавий розбір матеріалів зливу «документів» нібито американських військових устан…
Кіберспільнота Мольфар зробила досить цікавий розбір матеріалів зливу «документів» нібито американських військових установ (на деяких листках маячить емблема DIA - Defence Intelligence Agency) про поставки до України, сили сторін та втрати, тощо.
Виглядає фейково, хоча зовсім не виключено що окремі положення з документу є правдивими. Врешті, усі притомно складені дезінформуючі документи це брехня не на усі 100%, а з великим відсотком правди, взятої з інших джерел для маскування 20-30% дези. Об’єктивно існуючі у людей що оперують виключно відкритими джерелами компетенції недостатні для повного детального аналізу злитих «документів».
Водночас кидається у око і інше: якби російські (або дружні до них) розвідувальні кола отримали такого характеру справжню підтверджену інформацію, то вилив їх у публічний простір істотно не посилює РФ ніяк. Натомість, дає можливість якимось чином реагувати, знаючи що ворог має в руках справжні дані. Реальні розвідники крадуть надважливі дані здебільшого все ж не для виливу, а для того, аби очільники розвідки і генштаб їх країни могли ними користуватися самі, як правило таємно і не афішуючи.
Інший аргумент на користь справжньості таких «документів», який я чув, виглядає аж надто «цивільно». Мовляв, доки справжні бо на них посилаються західні медіа - NYT, WSJ і т.д. Це взагалі не витримує ніякої критики, бо журналісти на Заході посилаючись на такі джерела не мають об’єктивних джерел перевірки інфи подібного штибу. Усе тримається на «чуйці» журналіста, яка підводить у військових справах регулярно. І розвідники навіть знають про це, уявіть собі.
Я принагідно згадаю більш гострий прокол, навіть не журналістський. Приватна розвідувальна агенція Stratfor роками купувала інформацію і приймала за чисту монету дані від жінки, яка виявилась абсолютною шарлатанкою, із чи-то наркотичними чи-то ігровими залежностями. І роками скормлювала вигадану інфу «приватним розвідникам», а вони писали мудрі звіти, робили поради і дослідження опираючись на її слова.
А що має робити приміром співробітник Пентагону якого просять прокоментувати такі секретні документи на предмет їх справжності, у випадку якщо журналісти все ж додумаються якось це «верифікувати» через державні органи? Правильно, згідно усіх інструкцій він пошле тему коментувати секретні документи в медіа куди подалі, аж поки прессек його відомства сам не зробить заяву що це деза.
Є люди які володіють такою інформацією. І вони або про неї мовчать, або перестають володіти нею з часом (як і посадою). Є люди які не володіють - їм залишається публікувати «сенсації» і гадати на кавовій гущі з нульовою вірогідністю достовірної перевірки документів.
Коментарі (36)