Насправді відсутність коштів із Сполучених штатів які підуть на підтримку України може досить серйозно вдарити по нам. П…
Насправді відсутність коштів із Сполучених штатів які підуть на підтримку України може досить серйозно вдарити по нам. Передусім по спроможності, змусить економити значно більше і крутитись значно швидше. Але і з цієї ситуації ми зобовʼязані робити висновок.
Мистецтво стратегії полягає не у вічних перемогах. Той, хто постійно отримує успіх з часом притупляє свій аналітичний інструментарій, притупляє свій чистий потяг до зʼясування реалій і прийняття найбільш вигідних довгостроково рішень. Так, до речі, сталося і з РФ на хвилі ряду провалів демократій пострадянського простору, та порівняно успішними для РФ вторгненнями в Грузію та Молдову.
Ми маємо рухатися від попередніх невдач і робити з них якісні висновки, чому саме ці невдачі стали ледве не закономірними.
Якшо США не дають нам коштів, це означає що в нашій системі захисту національних інтересів щось дуже серйозно зламалося. Передусім, наш рівень репрезентації в США значно менший за рівень нашої залежності від американської допомоги.
Потенціал тримати на місцях ситуацію і формувати вплив на політичні рішення (а хочете чи ні - це саме те що нам треба) мають зовсім не візити політиків, і навіть не поодинокі адвокаційні зустрічі з тими хто і так вже працює на перемогу України у США через свою власну прихильність до нашої справи. Мають бути сталі і інституалізовані структури. Український інститут, приміром, був би дуже доречний в цій справі якби мав відділення також і у США. І найголовніше - треба уміти працювати в різних форматах і адаптувати наші інтереси під різні форми комунікації. Якщо на Заході є екологи, енергетики, консерватори і ліберали, захисники тварин абощо, спілки культурологів - значить на ці явища має бути створена і українська рецепція, люди через яких можна заходити в середовища.
Окрім того, якомога більше горизонтальної роботи. Скільки талановитих молодих і не тільки українців опинились нині в західному академічному середовищі? Чи здатна держава опрацювати цю можливість довгостроково і попрацювати над формуванням рамки «що робити з Україною/ що робити з Росією» в різних західних академічних середовищах - від політології до енергетики? Думаю не зовсім здатна. Але прикро якщо ніхто досі не ставить цю комплексну ціль.
Інша проблема - робота з елітами. Немає потенціалу дружити з американськими нафтовими холдингами - треба дружити принаймні з їхніми аналітиками і середньою ланкою політики. Бо це не очільники як правило вигадують рішення, це рішення приходять до очільників від їхніх підлеглих та аналітичного середовища.
«Боротися з дезінформацією» ми можемо до скону. Проблема в тому що ніякої інформації про себе самі на Захід ми практично не просуваємо. Тобто росіяни можуть дезінформувати США скільки завгодно: наша їм відповідь поки не знаходиться навіть на стадії формування.
Мабуть не хочемо, не вміємо і не маємо коштів. Але насправді це просто проблема пріоритетів. Вітчизняна дипломатія переживає не найкращі часи, а завдання стоять масштабів яких ніколи не стояло перед Україною.