Дональд Трамп виступив цього тижня на виборчій конференції Лібертаріанської партії США. Взагалі це дуже велика рідкість,…
Дональд Трамп виступив цього тижня на виборчій конференції Лібертаріанської партії США. Взагалі це дуже велика рідкість, що кандидат від однієї з партій, намагається висунутися ще додатково і від іншої. Але очевидно Трамп грав на своїй класичній електоральній скрипці - розширення свого електорату за рахунок тих, хто голосував не за республіканців або взагалі не ходив на вибори. Це було значною частиною його електоральної стратегії 2016 року.
Однак, прикол в іншому. Трамп пішов агітувати не просто в іншу (хай і ближчу до Республіканців ніж до Демократів) партію. Він намагався агітувати в партії яка є інструментом демократів проти республіканців.
Ви все правильно почули. Мабуть вас дуже цікавило, чому треті партії у США взагалі існують десятиріччями без навіть уявного шансу виграти владу? Хто фінансує цю безглузду справу? Відповідь дуже проста: це технічні партії перших двох основних партій. До наших медіа ці нюанси не доходять, але в реальності Партія Лібертаріанців підіграє своїм ідеологічним ворогам Демократам (при цьому напряму з ними повʼязані фінансуванням і тд) проти значно ближчих ідейно Республіканців. Натомість, Зелена партія лівого спрямування - один із механізмів відтягування голосів у Демократів з Республіканського боку.
Щоб мої тези вам не здалися занадто пустими: ось вам приміром посилання про звʼязок Демократів з Лібертаріанцями в різні роки. Ось і більш хитрий жанр: тут на сторінках лібертаріанського аналітичного центру Cato Institute взагалі міркують про те чому демократи кращий вибір для лібертаріанців (при усій ідеологічній близькості лібертаріанців саме до республіканців)). Відбувалися і цілі скандали, де Республіканці працювали над тим, щоб вставити палиці в колеса Лібертаріанцям яких бустили демократи в Техасі.
Звісно ж, усе те саме Демократи отримують натомість у відповідь у вигляді підтримки Республіканцями ідеологічно ворожої їм Зеленої партії.
«Ідеологічно близькі» на практиці означає політично ворожі: близькість ідей стимулює не обʼєднання і кооперацію, а навпаки - використання опонентами. Бо «захоплення впливу» виявляється важливішим завданням для політичного організму, ніж втілення ідеології. Дивина, але це працює не тільки «в безідейній і безсоромній» Україні, а і в «колисці демократії».
Тому можете сильно не переживати: партії-спойлери і vote-splitting які так часто ми бачимо у нас, існують і в розвинених демократіях. Попри те, що цим активно балувалися і на виборах в Україні - особливо зверніть увагу на 2010-12 роки: штаб Льовочкіна доклав шалених зусиль аби створити велику кількість партій на електоральному полі опозиції до Януковича, щоб відгризти усе у ворожої Тимошенко.
