Punitive psychiatry as a new form of soviet repression in the 1950s

Каральна медицина

Це нова форма більшовицьких репресій, що набула значимості наприкінці 1950-х років. Тоді був час “хрущовської відлиги” і кдб розуміло, що до сталінських розстрілів та гулагів повернутись не вдасться. Тому було знайдено іншу форму боротьби з противниками влади, що проявлялась в запроторенні у психіатричну лікарню. Тривалість цих заходів, на відміну від в’язниць, як правило, не визначалась. Здорова людина могла сидіти роками, не знаючи, коли вийде.

Проте “лікували” так само, як психічно хворих - застосовували галоперилол та аміназин, що були заборонені для здорових людей. Нерідко, тримали в одній палаті з іншими психічнохворими, застосовували електрошок та фізичні покарання.

Для того, щоб придати цьому “лікуванню”, хоч якесь виправдання, в радянській психіатрії вигадали нове захворювання - “сповільнена шизофренія”. Один з провідних радянських психіатрів того часу - професор Морозов, відгукувався про цей діагноз так: “Це коли галюцинацій немає, марення немає, але шизофренія - є”.