“Ловець душ, збирач дисидентів”
Іван Світличний був тою людиною, що гуртував навколо себе всю тодішню прогресивну українську інтелігенцію. Серед більшовиків вважався особливо небезпечним злочинцем.
Був перспективним науковцем, але його кар’єра не мала успіху. Через принципову позицію, його неодноразово звільняли з роботи в наукових інститутах, а дисертацію не зміг захистити, бо вона не відповідала принципам “марксизму-ленінізму”. Починаючи з 1970-х років, збирав вірші та записи українських поетів: Миколи Холодного, Леоніда Череватенка, Бориса Мамайсура, намагався видавати вірші Симоненка.
Під час репресій 1972 року, як і всі дисиденти, був заарештований. В 1981 році, під час ув’язнення, більшовики довели його до інсульту. Однак, навіть, після цього його ще два роки тримали у в’язниці. Після цього, його діяльність майже закінчилась. Його дружина згадувала цей інцидент та говорила - “фізично він помер в жовтні 1992 р., а як творча людина в серпні 1981 р. в засланні”
