Геній психологічної прози
Борис Антоненко-Давидович - видатний український письменник та перекладач, жертва сталінського терору.
З дитинства займав активну проукраїнську позицію, брав участь у національно-визвольних змаганнях під час Української Революції 20-х років, служив у петлюрівських військах.
В 1923 році виходять його перші письменницькі роботи. З’являється оповідання “Останні два”, твори “Тук-тук”, “Смерть”, “Запорошені силуети”.
5 січня 1935 року його заарештовують. Засуджують до розстрілу, який потім замінюють на 10 років таборів. Вдруге письменника заарештовують в 1946 році та без суду на довічне заслання.
В 1957 році його реабілітовано, знову з’являються його твори. Але в 70-х роках, через зв’язки з дисидентами, його перестають друкувати. Більшість робіт Антоненко-Давидович пише “у стіл”.
