Дізнався про смерть людини яка вплинула на мене генерала порфа

Нещодавно дізнався про загибель однієї важливої для мене людини. Себто загинув він рік тому, дізнався лише зараз, та і знали ми один одного дуже короткий проміжок часу, але який же влив він на мене зробив. Я його називав Генерал Порф.

В перший день мого перебування в Харкові ми з мамою саме влаштовувались у гуртожиток і треба було внести оплату через банк. І от сидячі в банці я раптово почував Ziga-Zaga з телефону охоронця. Все ясно, сумнівів не було. Це був футбольний фанат. Треба знайомитись, подумав я.

У звичайних обставинах така дружба не можлива. Хто отак піде дружити на вулиці. А от віра у фанатське братерство у мене існувала. Та і я буквально не знав тоді з Харкова жодної мінімально знайомої людини.

Через тиждень я проходив повз банк, зайшов і підсів до охоронця. Типу привіт, я тут в місті нікого не знаю, але ти, напевно, фанат, будемо знайомі, от мій номер.

Порф швидко зоорінтувався, і не зважаючі на значну різницю у віці запросив смажити сосиски в Лісопарк. Там я в процесі відразу загубився, але хлопці мене знайшли. Це була весела ватага скінхедів. Вони одягнені були в камуфляж, варили кашу та мали дивні розваги, типу хто далі пройде по заваленому дереву над урвищем. Це все мене цілком влаштовувало.

Так я пару раз ходив в ліс, поки Порф не запросив мене катнуть на 14 жовтня на марш УПА в Київ. Безкоштовні автобуси, молодий Білецький, як тут відмовитися? Я поїхав, там мав неймовірний екшон у битві з Беркутом, я програв, мене паканули і ніч я провів за ґратами. Міліція обіцяла шо мене вигонять з університету, після півтора місяця навчання, але чогось не вигнали.

Цей марш і подальша моя розмова з СБУ та ректором то окрема весела історія, але якось іншим чином. Проте знайте, я досі знаходжусь у списках СБУ «скінхеди-радикали», і це час від часу створює дивні історії в житті.