Зараз буде комюніке загалом по Залужному та Арестовичу.
Програна літня кампанія 2023 року різко зневірила український народ. Адже народ був щедро нагодований вірою у швидку перемогу, на цьому перемогу загалом розраховували не тільки люди, а і влада та, як визнав Залужний, військові. Але не пройшло, тому до втоми, яка відчувалася ще літом додалася зневіра у власні сили на фоні невдалого наступу. Але найгірше те, що народ перестав бачити яким чином вийде виграти взагалі. Інформаційна влада тим часом теж нічого не може запропонувати, інформаційна кампанія на ТБ не адаптовується. Крім того всі бачать як абсолютно всі операції 2023 року або не мали успіху взагалі, або обходили надзвичайно великою кров'ю (Бахмут і, можливо, Авдіївка) при цьому надбання операцій більш ніж скромні і не значні для війни. Тобто всі бачать, що спроби переломити не виходять у жодної з сторін, старі методи не діють.
Це відчувають всі і загалом це очевидно. Тим не менш Залужний зробив складний крок і озвучив це публічно. Тобто чітко вказав які є проблеми, які є небезпеки і як він бачить подальші кроки. І якщо Залужний як полководець та воїн не може в принципі здаватися і на бачить капітуляцію як опцію, то Арестович зробив інший складний крок і озвучив те, про що вже доволі довго говорять на кухнях. Типу, а може давайте не будемо боротися за кордони 91 року? Віра у кордони 91 року надломилася у багатьох і, загалом, до Арестовича це тим не менш було певним табу. Тепер, схоже, вже ні, якщо упустити пункт Конституції про територіальну цілісність. І це дуже погано. Чому?
Війна - це така штука в якій практично в жоден відрізок часу не можливо точно визначити яка з сторін переможе. Більше того, лінія фронту має фантастичну спроможність рухатися попри логіку і тенденції і якщо в якийсь момент одну з сторін конфлікту здавалось би вже дотискають, то через рік вона навпаки набирає сили і раптово зносить противника і котиться вже в інший бік, при чому так робити вона може декілька разів за війну. Можете поцікавитися різними війнами, щоб переконатися. З сучасних раджу Ефіопію, там круті сюжетні повороти. Так от, практика показує, що найважливіше у подібних ситуаціях при поразках та відступі не втрачати віру у власні сили та спроможність встояти, інакше наступний ривок може бути не можливим. Найбільші втрати в УПА були від зрадників, які виходили з лісу і здавали своїх в обмін на мир.
Так чим відрізняється позиція Залужного від Арестовича. Перший тверезо дивиться на речі і здійснює планування. Другий деморалізує народ та військо з закликом припинити боротьбу. Після слів першого з'являється переконання, що командування хай допускає помилки, але тверезо дивиться на ситуацію та шукає рішення. Після слів другого зникає мотивація боротися взагалі, адже який сенс, он можна просто віддати все противнику. І це катастрофічні думки, які приведуть не до миру, а до суттєвої поразки в наслідок низької моралі. І це, загалом. вже багато, тобто це вже достатня причина чому не можна заявляти речі, які заявляє Арестович.
