Експеримент з мирним питанням вище за справедливість
Але, давайте, у якості експерименту, опустимо потенційний моральний стан армії. І поставимо, наприклад, питання миру вищу ніж питання справедливості чи конституційного порядку чи долі людей на окупованих територіях. Спробуємо. Припустимо у нас не паритет, який з'явився чудом і в наслідок титанічних зусиль українського війська і який варто було б цінувати, а, припустимо, у нас дійсно дуже критична ситуація, жодних проблисків майбутнього і надія лише на НАТО, як третю силу. І ми йдемо в Стамбул і кажемо, так і так, готові відмовитись від територій. Але лише тих, які вже окуповані. Чи піде на це Росія? Ні, вона як мінімум скаже віддавати Запоріжжя, Херсон та всю Донецьку область і на менше не погодиться. Чи піде на таке наш змучений війною народ? Ні. Все. Перемовини закінчилися, але при цьому ми дали слабину і мораль впала ще нижче. Але фантазуємо далі, припустимо Росія чомусь погодилася. Чи погодиться вона пустити нас в НАТО? Хах))) Ладно. Чи візьмуть нас, обрізаних таких в НАТО? Теж ні. От кому треба такі ризики? Угорщині? З якого це приколу країну, яка капітулювала та має претензії на території в Конституції брати в оборонний блок? Цілковиті фантазії.
Тому маємо наступне, ціною морального духу нації Арестович пропонує легке рішення, яке на даний момент абсолютно не можливо здійснити. Навіть при всьому бажанні. По суті людина будує політичну кар'єру на кістках користуючись слабкостями та втомою народу, що дуже бридко і печально.
Так а шо робить, спитаєте ви? Тримати себе в руках і воювати, стійко, з гордо піднятою головою і вірою в себе. Лякає, що ви не можете передбачити дату кінця війни, як це робили весь цей час? Не думайте про це. Донатьте, готуйтеся до можливої мобілізації, робіть все від вас залежно, якщо ви у війську і міцно тримайте удари. Це все взагалі не легко, але, бляха, майте стержень, ми навіть не програємо! Ми в сраному паритеті, який вибороли у страшних зусиллях з позиції андердога! Можливо, андердогу простіше, бо втрачати нема чого, ну типу програли, а хіба можна було виграти? Тепер все не так, тепер складніше, тепер є що втрачати, усі здобутки і раптом, в цей момент, при перших невдачах, народ починає завивати та просити поразки. Не треба так.
Тримайте ряди, панове, працюємо для перемоги і переборюємо ворога і себе, якщо потрібно. Тримаємо ряди, підтримаємо ближнього.