І якщо вже продовжувати #борошнобібліографічний , то я тут ще прослухав Кладовище домашніх тварин Кінга.

Взагалі не сподобалося)

Кінг для мене це людина аудіокнига. Чомусь так вийшло, що його твори я переважно сприймав у аудіо форматі. І знайомство почалось з повістей. От саме повісті мене і захопили. Дуже подобалось як йому вдається у коротких творах передати напружену і моторошну атмосферу. Особливо вразила якась повість про хірурга, якого викинуло на скелястий острів і той поступово проводив собі ампутації, щоб прогодуватись. Або про мужика, якому прислали коробку з солдатиками, що виявились живі і намагались його вбити почавши війну в декораціях його готельного номеру...

Коротше, це не має нічого спільного з великими романами, які я прочитав (прослухав) А це була Довга ходьба (в принципі норм, але не те щоб сильно вразило), 11/22/63 (так собі пройшло, окунули в американську культуру, а вона не сподобалась) і от Кладовище.

На відміну від тих інших романів Кладовище це класична книга жахів, тобто те, де Кінг майстер. А на додачу це ледь не найбільш класична його книга жахів. І буквально в декількох моментах було по-своєму моторошно. Коли цей кіт стрьомний всюди ходив воняв, наприклад. Але як же мені все одно було в кінці.... Просто повністю все одно. І я навіть не розумію чого. От слухаю про ті основні кінцеві криваві події і шось навіть не цікаво. Така біда.

Але, головне, хто ще читав і зрозумів, скажіть мене нарешті, в чому був прикол кладовища саме "домашніх тварин"?!?! Ну реально в чому? Чому воно там, чому такої форми? Хтось розуміє нашо воно взагалі в книзі? (хто не читав в коменти не ідіть)