#борошнобібліографічний

Також звітую по Уліссу.

Подужав розділи 6 та 7.

І читаючи 6 розділ я відверто розслабився. Ну як, теж не з першого разу він у мене зайшов, але це треба настрій зловити. Але загалом все пройшло дуже спокійно та впевнено. Це розділ про похорони. І центральна тема це смерть та Аїд. З Блумом поряд тепер багато персонажів, вони всі розмовляють, сам Блум відволікається, але не значно. Тому читати загалом значно простіше ніж всі інші розділи. Потік Свідомості відволікається на питання смерті та життя, але не сильно. Все так мертво і розмірено, що я навіть не зміг зловити інші теми розділу, як то орган, професія чи наука...

І тут раптом настав 7 розділ. З самого початку нас починає кидати, ти наче знаходишся на борту судна в шторм, повз прокочуються якісь речі, тебе кидає з місця на місце і ти чує лише частини фраз, чи розумієш лише частини. Сам головний герой теж кидається у просторі серед безліччі звуків і раптом взагалі вилітає геть, ми ледь не вперше залишаємося в книзі без головного героя, проте не самі, поток свідомості тепер колективний, ціла група людей про щось говорить, регоче, жартує, обговорює і потік свідомості тепер суспільний, а може іноді і нічий зовсім. Хаос та шум переплітається купою голосів, тем, дзвінків телефону, шумом верстатів та димом сигарет. Врешті всіх виносить з приміщення і несе в паб, але потроху розкидує дорогою. Під кінець все більше втрачається нитка історії, яку треба всі більше пильнувати, але ти все менше розумієш про що мова.

Як виявилося тема розділу Еол, а значить вітер. Було не просто, не з першого разу, але я подолав і цього Бога.

Йдемо далі, думаю за рік прочитаю.