Олександр рикун розповів про запрошення в динамо та шахтар
У відвертій розмові з Максимом Розенком Олександр Рикун згадав, як його запрошували у Динамо та Шахтар, зізнався, чому поїхав з Дніпра і розвінчав кілька історій, які вже встигли обрости легендами.
– Пане Олександре, дійсно граєте за ветеранів?
– Так, декілька років тому в Дніпрі почали відроджувати ветеранський рух, проводимо як домашні, так і виїзні матчі. Співпрацю з Металістом завершив влітку 2014 року. Відпрацював майже три роки селекціонером. Їздив, дивився молодих хлопців. На той момент Металіст робив ставку на південноамериканських легіонерів. І була своя непогана молодь у Харкові.
Нарікань на мою роботу не було, як, втім, і супердосягнень. Намагався професійно виконувати свою роботу. Пішов, коли у Металіста почало все валитися. Маркевич пішов, потім Красніков, у клубі почалися серйозні фінансові проблеми. Вже було не до нас. Взагалі не до футболу.
– Вас у селекційний департамент клубу запросив Красніков. Напевно, він погоджував це запрошення з Маркевичем. Отже, Мирон Богданович на вас не тримає образи?
– Було різне, за кілька епізодів мені зараз соромно. Але у нас збереглися непогані стосунки. Міг пожартувати з ним. Свого часу проводили збори в Трускавці. Бігали кроси. Дорога йшла вгору. Кроси ніколи не були моєю "фішкою". Обганяли і молодь, і ветерани. Маркевич з нами бігав. І теж почав мене обганяти. Бачу, він вже попереду, видихнув: "Богданич, ну хоч ви мене не обганяйте".
– Навіть після березня 2009 року, коли ви несподівано опинилися в одній із львівських лікарень з переломами рук та ребер? Були чутки, що в стані алкогольного сп'яніння ви випали з третього поверху...
– З третього поверху – це перебільшення. Було трохи нижче. А загалом – диму без вогню не буває. Я в тій ситуації був винен. Пазли склалися невдало. Початок березня. Ми грали з ФК Львів у Добромилі фактично на болоті. Гру потрібно було скасовувати. Я взагалі не розумію, як арбітр вирішив, що газон відповідає рівню матчів Прем'єр-ліги.
У Львові команду очолював Ковалець, який до цього працював у тренерському штабі Металіста. Не розумію, чому не можна було реально подивитися на речі, на стан поля і домовитися про перенесення. У підсумку ми зіграли 1:1, мене замінили наприкінці першого тайму. Потім ми залишилися у Львові, точніше у Винниках. Я був засмучений. Спробував боротися зі стресом за допомогою алкоголю. Вийшло зовсім невдало. Подробицями ділитися не хочу.
– Ви ще встигли зіграти в наступному чемпіонаті за Металіст. Але до кінця сезону не дограли. Чому?
– Відновився, влітку поїхав з командою на збори. З осені почав грати. Провів декілька непоганих матчів. Але на той час до Харкова почали приїжджати висококласні легіонери. Шав'єр, Марлос. Будемо відверті: вони були молодші і швидші за мене. Мирон Богданович робив ставку на них.
Відверто поговорили з тренером, вирішили, що буде краще розірвати контракт на взаємовигідних умовах. Зараз із Богданичем телефонуємо один одному. Згадуємо той цікавий час, який разом провели в Металісті.
– Металіст дійсно сплатив Дніпру за ваш трансфер 2 мільйони доларів?
– Про це краще запитати у Краснікова або Стеценка. Начебто трохи більше – два з чимось. Спочатку мене взяли в оренду на півроку. Зателефонував Євген Красніков, запропонував змінити клуб. У Дніпрі на той момент я мав сумнівні перспективи, з Протасовим не було гарного контакту. Із себе провини за це не знімаю – були випадки, які не дуже приємно згадувати. У підсумку вирішив змінити середовище.
– Після оренди мова зайшла про повноцінне придбання?
– Сезон закінчився, я повернувся у Дніпро, поїхав з командою на збори. Там знову пару тренувань пропустив. Протасов відправив мене в "дубль". Пам'ятаю, на командних зборах він якось сказав, що Рикуну забороняє пити навіть пиво. Там сиділи 18-річні юніори. Я потім до нього зайшов, кажу, навіщо при дітях таке розповідаєш? Він із моїми аргументами погодився.
Продовження - у наступному дописі👇