– Кого продали дорожче – Коновалова чи Скаченка?
– За Скаченка заплатили 500 тисяч доларів. Причому Динамо віддало Сергія у дворічну оренду. Пам'ятаю, полетів до Сеула, вів переговори у штаб-квартирі LG – компанія була генеральним спонсором команди Anyang LG Cheetahs.
Незабаром у Корею переїхав і Коновалов – Сергія продали за 600 тисяч доларів. Вибив для нього непогану зарплату. У новому клубі українцю платили 7 тисяч доларів на місяць – у Динамо він на той час стільки не отримував. Плюс – хороші преміальні.
Обидва Сергії їхали у Корею з травмами, корейці їх ще й вилікували. І Скаченко, і Коновалов виграли у складі своїх клубів азійський Кубок чемпіонів. Суркіс надсилав мені листи подяки, майки та подарунки – за те, що допоміг клубу у важкий момент. А Скаченко, коли у 1999 році оформляли його трансфер у Метц, сам попросив, щоб я став його особистим агентом.
– Чи були ще у вашій кар'єрі прецеденти співпраці з українськими футболістами?
– Юрій Сьомін у 1995 році знайшов в одеському Чорноморці нападника Віталія Парахневича. Але Віталік у Локомотиві тільки одне коло відіграв. Пам'ятаю, прийшов якось на гру Локомотив – ЦСКА. Сидів поруч із асистентом Сьоміна – Борисом Ігнатьєвим. Після першого тайму Парахневича замінили. Я запитав у Сьоміна, в чому справа. Юрій Павлович дав зрозуміти, що на українця не особливо розраховує. А я бачив, що за своїм потенціалом Віталік може бути одним із найкращих у Південній Кореї.
Поговорив із Сьоміним. Продали українця в клуб-середнячок корейського елітного дивізіону Чонг Бук Дайонс із Чонджу. Віталік там у своєму першому повноцінному сезоні 10 голів забив, став найкращим бомбардиром команди. Потім продовжував яскраво грати у корейській лізі.
Чутки про його гру дійшли і до пострадянського простору. Сьомін запитав, чи можу відео кількох матчів Парахневича з Кореї привезти. Після чергового вояжу у Країну ранкової свіжості віддав Юрію Павловичу касету з грою Віталіка. Сьомін передзвонив: "Хочемо повернути Парахневича в Локомотив. Можеш посприяти?".
– Чому не домовилися?
– Корейці запросили за Парахневича 300 тисяч доларів – для 90-х це були чималі гроші. Локомотив продавав Віталіка у Корею за 150 тисяч. У результаті Сьомін засумнівався. А ось чемпіона Кореї – Сувон Самсунг – ціна трансферу не здивувала. Віталік перейшов у цей клуб, з яким виграв першість країни. Українець став отримувати втричі більшу зарплату!
Відіграв у складі одного з лідерів чемпіонату Південної Кореї три сезони, а потім ним зацікавилися японці. Парахневич ще сезон відбігав за Сенан Беллмаре з J-ліги. Там себе теж чудово зарекомендував. Пам'ятаю, мені якось японці подарували спортивний журнал – фото Віталіка було на обкладинці!
Після Японії він ще один сезон провів у Кореї. Всього ж у Японії та Кореї Парахневич відіграв майже 9 років. Не знаю, де він зараз, але його дружина, до речі, майстер спорту міжнародного класу зі спортивної гімнастики, мені завжди заявляла: "Після того, як чоловік завершить кар'єру, ми будемо жити в Австралії".
Максим Розенко, Чемпіон
