Щодо основних пріоритетів роботи міністерства економіки, довкілля та сільського господарства і не тільки
Минулого тижня ми побачили основні пріоритети роботи об'єднаного міністерства ресурсів. З моєї точки зору є сильні позиції, а є і не зрозумілі і яких взагалі чомусь немає. Наприклад:
а) сильні позиції - це, наприклад, євроінтеграція, розширення експортних ринків, дерегуляція, земельна реформа, цифровізація та інші суспільні блага
б) незрозумілі (тут треба більше пояснень):
• "збільшення виробництва агропродукції з доданою вартістю". Оскільки вся без виключень аграрна продукція має додану вартість, не зрозуміло що мається на увазі. Можливо переробка аграрної продукції?
• суміш суспільних благ із державним підприємництвом. Наприклад в п. а) - суспільні блага - притаманна і потрібна роль держави, а речі типу "впровадження проєктів…" - це більше про приватну ініціативу. Можливо тут йдеться про державно-приватні партнерства і це ок, головне, щоб можливості приватного бізнесу не заміщувались державним інжинірингом.
• суміш пріоритетів різного калібру - наприклад, присутність проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД). Безумовно це важливо, але це лише інструмент, на рівні з, наприклад, аналізом регуляторного впливу, якого в списку немає (про це нижче)
в) чого немає - це, наприклад, відсутність згадки про розвиток ринку праці чи про війну (відбудова та відновлення)
Тепер про основне. Нове міністерство - це об'єднання декількох відомств з протилежними інтересами. Наприклад, інвестиції або нові проекти часто будуть бачити екологію як додаткові витрати, які гальмують бізнес. Аграрний сектор страждатиме від стимулів індустріалізації типу соєво-ріпакових експортних мит і тд. Тому треба буде завжди балансувати між різними інтересами. Не знаю, як це буде відбуватись в реальності, але позиціонування міністерства на основі аналізу вигод та витрат при ухваленні рішень - це давало б можливість збалансовувати інтереси і робити більш виважені рішення.
АРВ (аналіз регуляторного впливу) державні органи і так повинні робити на свої рішення - проте, після перегляду декількох АРВішок доступних в інеті, є певне відчуття певного формалізму в їх укладенні. Я також думаю, що міністерство може проявляти лідерство в цій сфері по відношенню і до, наприклад, депутатських забаганок, вимагаючи обґрунтування ініціатив (на кшталт принаймні position papers) та публічних обговорень.
Мені видається в ретроспективі останніх 10 років у нас з цим стало краще, проте останні події з цими соєво-ріпаковими правками і поведінка міністерств дає привід для роздумів. Культуру політики на основі даних та досліджень треба прививати та розвивати, і потрібне лідерство та зусилля. Це раціоналізуватиме політичні конфлікти та відповідні рішення, збалансовуватиме політичні інтереси та, що мені особливо важливо, збільшуватиме попит на якісну освіту та науку.
Зрозуміло, що завжди є і буде політика навколо рішень, проте без рішень/обговорень на основі даних та досліджень рішення будуть гірші
