Табори і комунізм на Кубі. Або, яка кажуть кубинські емігранти:
Ель ГУЛАГ Кастро
1 січня 1959 року повстанці остаточно взяли Гавану. Ми протягом січня напишемо декілька матеріалів, аби розкрити історію комуністичної окупації острова “свободи”. Що супроводжувалось стратами, вбивствами, репресіями і ув'язненими.
Отже, дуже швидко стало зрозуміло, що ніякого повернення до Конституції 1940 року і демократичного процесу на Кубі не буде. Кастро з родичами та прихильниками, один з них був відомий кат Че Гевара, швидко встановив диктатуру, а далі і тісні стосунки з СССР.
І от саме після відвідування Раулем Кастро, брата Фіделя (про сім’ю Катро і їх статки треба розповісти окремо), виникла ідея каналізувати протести і соціальні прошарки, які могли загрожувати режиму, через табори. Саме в СРСР Рауль “підгледів” ідею, куди відправляти “антисоціальні” елементи.
Табори були створені хитро. Наче для тих, хто не бажав служити в армії і це було наче альтернативною службою для них. Були створені так звані військові підрозділи для допомоги виробництву або UMAP (Unidad Militares de Ayuda a la Producción) - це сільськогосподарські трудові табори, що працювали комуністичним урядом Куби з листопада 1965 року по липень 1968 року в провінції Камагуей.
Як ми вже написали, табори UMAP наче служили формою альтернативної цивільної служби для кубинців, які не могли служити в армії через те, що вони відмовлялися: християни та інші релігійні люди, гомосексуалісти чи політичні вороги Фіделя Кастро або його комуністичної революції. До останніх прирівнювалися і фермери, які виступали проти колективізації. Яку насильно встановлювала влада Фіделя Кастро.
Як вказують історики, гібридна структура робочих таборів і військових частин служила для маскування таборів від місця примусової праці.
Колишній агент Управління розвідки Норберто Фуентес підрахував, що приблизно з 35 000 інтернованих в такі табори, 507 потрапили в психіатричні відділення, 72 померли від катувань і 180 покінчили життя самогубством
У доповіді Організації американських держав про права людини, за 1967 рік було встановлено, що понад 30 000 інтернованих "змушені безкоштовно працювати в державних фермах з 10 до 12 годин на день, від сходу до заходу сонця, сім днів на тиждень, що супроводжувалося поганим харчуванням з зіпсованої їжі, неякісної води, не чистих тарілок, тісних бараків, відсутності електрики, туалетів, душових кабін. Тобто ув'язнені отримували такі самі умови, як і політичні в'язні.
У звіті робився висновок, що є дві цілі таборів UMAP - безкоштовній робочій силі для режиму а також, покарання молодих людей, які відмовляються вступати до комуністичних організацій.
У 2010 році в інтерв’ю La Jornada Фідель Кастро відповів на запитання щодо таборів UMAP: Так, були моменти великої несправедливості, великої несправедливості! Історично кубинський уряд подавав UMAP, як помилку, але за словами Абеля Сьєрри Мадеро, цей заклад слід розуміти, як частину проекту "соціальної інженерії", розробленого для політичного та соціального контролю. Були розгорнуті складні методології, які включали судові, військові, освітні, медичні та психіатричні програми.
Ось один приклад політичного відсилання в табори. Коли інженер літака компанії Cubana Airlines спробував викрасти літак в березні 1966 р., Що призвело до звільнення багатьох співробітників авіакомпанії та винесення вироків до таборів UMAP, навіть не маючи зв'язку з викраденням
Багато опитаних у документальному фільмі "Неправильна поведінка" повідомляють, що поліція безпосередньо збирала людей з вулиць у автобуси, щоб їх відвезли до таборів UMAP.
Інтерновані в табори, який виявив Пол Кід, закордонний канадський кореспондент, розміщувались у двох довгих, білих бетонних будівлях без вікон, лише отвір у стіні, де були двоярусні ліжка з мішками, накинутими між дерев'яними балками для матраців. Після закінчення сільськогосподарських робіт щоночі протягом двох годин інтернованих навчали комуністичної ідеології.
Valentyn Krasnoperov