Є, що подивитися в ці вихідні.
Про справжніх героїв. Ті, які відстоювали ідеали і досягали те, в що вірили.
І дим "героїв" в позолочених гробах розвіється, а пам'ять про справжніх - ніколи.
Героям Слава, короч.
•••
На свій сором, як шанувальника Клінта Іствуда, лише вчора подивився його новий фільм "Річард Джуелл".
Чудова й неймовірно людяна стрічка. Найкраща за роки демонстрація істини, що всі, навіть самі немужні на вигляд люди, здатні на геройський вчинок. І що медіа можуть зробити із долею людини. Це було актуально в 1996-му, коли сталась історія Джуела. Зараз це ще більш актуальний феномен.
Короткий синопсис: товстун-невдаха мріє стати правоохоронцем і захищати громаду, але підробляє то офіс-менеджером, то сек'юріті. Та під час Олімпійських ігор в Атланті його комічна пильність спрацьовує на благо - Джуел виявляє бомбу і рятує багатьох. Коротка хвиля слави, радості матері. Та незабаром він стає підозрюваним ФБР й стараннями ретивої журналістки перетворюється на дивакуватого антигероя, а його життя - на пекло.
За кілька днів - від героя нації до посміховиська й опудала. Але Джуел не втрачає гідності, віри у свої ідеали й проходить цей шлях разом із ексцентричним адвокатом та матір'ю (чудова Кеті Бейтс, яка мені чомусь завжди асоціюється з кріповими персонажами "Американської історії жахів").
Пол Гаузер у ролі Річарда Джуелла своєю грою робить усю погоду, актор просто максимально втілився в образ. Я дивився кілька інтерв'ю Джуелла - і це воно. Скромний, сором'язливий, замокплексований, товстий і вусатий чолов'яга зі святою вірою
в американське правосуддя та уряд США.
Дуже жаль, що сам Річард не дожив до цього фільму і не побачив, як його ім'я реабілітоване на загал такою чудовою стрічкою самого Іствуда. Якого, я переконаний, Річард котирував за класичний образ панішера всіляких мразот у золоту добу спагеті-вестернів.
Джуел помер у 44 від серцевої недостатності, але встиг бздійснити свою мрію і став копом. Його мати пережила сина.
Цікаво, що стрічка вийшла в час, коли інститут поліцейських у Штатах всю другу половину 2020-го був під нищівною критикою. Така вона доля Іствуда на схилі років, постійно не попадати в струю настроїв та віянь у рідній країні.
Але 90-річний (!) Іствуд ще може в круте кіно. Отримав море задоволення від перегляду його "The Mule" 2018-го, а тут другий підряд міцний фільм. Дуже радію цьому і раджу не оминати.
Допис Романа Кулика