Спроба встановити червоний режим у німеччині в 1919 році під керівництвом спарта

​​5 січня 1919 в Німеччині була зроблена спроба встановити червоний режим. Почалося повстання спартакістів під керівництвом Карла Лібкхнета, Рози Люксембург та присланого з Москви Карла Редека.

Важка поразка у Першій світовій, зростаюча криза, ліквідація монархії і тимчасовий уряд, який, фактично, нічого не контролював. Це все стало гарною нагодою для лівих сил, щоб спробувати захопити влади в країні.

Приводом для повстання було звільнення з посади представника комуністів, поліцай-президента Е. Ейхгорна, який брав участь в антиурядовому заколоті. На вулиці вийшло тисячі людей, які чекали вказівок від своїх лідерів. Та тут не все було так просто.

Лідери мовчали. Чи злякалися вони такого виклику, чи чекали вказівок від Москви, досі не відомо. Та лише під вечір 5 січня, з сформованого Тимчасового Революційного Комітету, прийшла вказівка: продовжувати боротьбу проти уряду, допоки він не буде повалений.

Між лідерами «спартакістів», як називали себе представники крайньо лівих партій незалежних і комуністів, точилися суперечки. Лібкхнет наполягав на тому, що слід відповісти взаємністю на войовничий дух повстанців і очолити їх, на шляху до повалення уряду.

Люксембург ж відстоювала більш помірковані дії.

Наступного дня на вулиці вийшло ще більше людей. Революційний комітет все ж вирішив піти на переговори з урядом, які не увінчались успіхом.

Повстання продовжувались, а тим часом уряд взяв ініціативу в свої руки. Під керівництвом Густава Носке на краю Берліна було створено військовий табір чисельністю до 3 тисяч осіб. 11 січня війська ввійшли в Берлін, де розігнали повстанців і відновили контроль над містом.

Над Лібкнехтом та Люксемург військові вчинили самосуд. Карла Редека пізніше депортували.

На час, над Німеччиною зникла комуністична загроза. Країна витримала і затвердила демократичні принципи управління.

Але тиск переможців у Першій світовій, важкі наслідки поразки і логічна криза, спричинила до росту популярності радикальних сил. Німецька демократія не витримала і країна опинилась перед страшним вибори: між комуністами і націонал-соціалістами.