«Коли інші думають, що з тобою покінчено, саме тоді і слід почати»
Конрад Аденауер.
Сьогодні народився видатний державний діяч, один із творців об’єднаної Європи, канцлер Федеративної Республіки Німеччина у 1949-1963 роках – Конрад Аденауер.
Виходець із небагатої, але релігійної родини німецьких католиків, він із дитинства привчався до дисципліни, відповідальності та праці.
Вже у 33 роки він стає заступником мера рідного Кельну, а в 1917 році обирається наймолодшим в країні мером. Ставши міським головою у тяжкі часи для країни, він проявив себе як талановитий політик і адміністратор.
Поки вся німецька економіка перебувала у кризі і виплачувала репарації переможцям Першої світової війни, Кельн став єдиним містом, яке не тільки непогано виживало, але і активно розвивалося.
Прихід до влади нацистів і комуністів у Німеччині, Аденауер сприйняв дуже негативно відмовившись співпрацювати із обома силами.
Коли Гітлер, ставши канцлером, намагався відвідати місто, Аденауер демонстративно відмовився його зустрічати і заборонив вивішувати нацистську символіку в Кельні.
За це, проти Аденауера було розпочате кримінальне переслідування, його зняли з посади мера, заморозили банківські рахунки, конфіскували усю власність та заарештували на кілька днів.
Наступні 2 роки йому довелося ховатись від нацистів у друзів і у монастирях. У 1944 році його родину було заарештовано, Аденауера було поміщено у концтабір, а від страти його врятували поважний вік і те, що 3 його сини у той час воювали на фронті. Однак його жінка через кілька років померла від хвороби, викликаної стресом від нацистських допитів.
Після поразки Німеччині у Другій світовій війні, західні союзники почали шукати політиків на посаду нового канцлера.
Як одного з кандидатів стали розглядати і старого 73 - річного релігійного дідуся – Конрада Аденауера,. Хоча останні роки він займався більше своїм садом ніж політикою, він просував ідею об’єднання колись ворогуючих протестантської і католицької партій заради майбутнього країни.
Розрахунок союзників і німецьких еліт був на слабкого, тимчасового політика - маріонетку на чолі Німеччини, однак «Старий Конрад», як його називали, показав, що слабкість – це не про нього.
Протистояння за посаду і майбутній курс країни було запеклим, Аденауер представляв християнських демократів, правих і лібералів, які орієнтувались на тісну співпрацю із США. Його супротивником був Курт Шумахер, соціал-демократ, противник капіталізму, прибічник нейтралітету та добрих відносин із СРСР.
У 1949 році, Конрад Аденауер був обраний канцлером Федеративної Республіки Німеччина (Західна Німеччина) із перевагою лише в 1 голос.
Почалася «епоха Аденауера», яка тривала наступних 14 років і привела до глобальних змін як у Німеччині так і у Європі.
Першим питанням була економіка – країна лежала у руїнах, 25% територій було втрачено, східна частина країни контролювалась комуністами. Більше того, майже 12 мільйонів етнічних німців прибули у якості біженців зі сходу. Величезні репарації країнам переможцям, проблеми з продовольством, окупаційна адміністрація – здавалось, що Німеччина приречена.
План уряду Аденауера полягав у зменшенні втручання держави у ринкову економіку, забезпеченні особистої та економічної свободи громадянина, та захисті його прав.
В першу чергу було знижено податки для бізнесу. Також було знижено відсотки по кредитах. Приватний бізнес, що брав участь у відбудові міст і соціального житла, отримував державні компенсації.
Було проведено грошову, пенсійну, інвестиційну, земельну реформи. Ціни були відпущені у «вільне плавання» без регулювання з боку держави. Уряд запустив масштабну приватизацію державного майна та знизив соціальні видатки до мінімуму.
Американська допомога у вигляді «Плану Маршала» складала менше 5% економіки, однак вона дозволила модернізувати бізнес процеси, і залучити нові технології.
Завдяки цим рішучим крокам країна зробила неможливе і світ заговорив про «диво на Рейні», або «західнонімецьке економічне диво».